Луки 15

1 Наближалися до нього всі митники і грішники, щоб послухати його.2 І нарікали фарисеї та книжники, кажучи, що він грішників приймає і з ними їсть.3 А він розповів їм ось таку притчу, кажучи: 4 Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев'яносто дев'ять у пустині та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?5 І, знайшовши, кладе на свої рамена, радіючи,6 і, прийшовши до хати, скликає друзів та сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, що загубилася.7 Кажу вам, що за одного грішника, який покається, радість на небі буде більша, ніж за дев'яноста дев'ятьма праведниками, які не потребують покаяння.8 Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?9 І, знайшовши, скликає приятельок та сусідів, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася.10 Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.11 Він розповів: Один чоловік мав двох синів.12 І сказав молодший з них до батька: Батьку, дай належну мені частину майна. І той поділив між ними майно.13 А через кілька днів забравши все, молодший син подався до далекого краю і там змарнував своє майно, живучи розпусно.14 Як змарнував усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.15 Пішов він та й пристав до одного з жителів тієї землі; той послав його на свої поля пасти свиней.16 І бажав він втамувати свій голод жолудями, що їх їли свині, але ніхто йому не давав.17 Опам'ятавшись, він сказав: Скільки лишається хліба в наймитів мого батька, а я ж тут гину з голоду.18 Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою,19 і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів.20 Вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його і змилосердився; побігши, впав йому на шию і поцілував його.21 Син сказав йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм.22 А батько сказав до своїх рабів: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;23 приведіть теля відгодоване та заколіть; будемо їсти й веселитися,24 бо цей мій син був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся. І почали веселитися.25 А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.26 Покликавши одного зі слуг, спитав, що ж то таке.27 Той сказав йому: Це твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.28 Розгнівався ж він і не хотів увійти; його батько вийшов та вмовляв його.29 А він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки літ я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.30 Коли ж цей твій син, що змарнував твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля.31 І він сказав йому: Дитино, ти завжди зі мною, і все моє - твоє;32 а тут треба було таки веселитися і зрадіти, бо цей твій брат був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся.

🚀 В Телеграм бот