1 І дехто, прийшовши з Юдеї, навчав братів: Коли не обріжетеся, за звичаєм Мойсея, не можете спастися.2 Коли ж виникла суперечка й чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старшин у Єрусалим із цим питанням.3 Послані, отже, церквою, переходили Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили велику радість усім братам.4 Прийшовши ж до Єрусалима, були прийняті церквою, апостолами і старшинами. Розповіли, скільки Бог зробив з ними.5 Піднялися ж деякі, що з єресі фарисейської, які повірили, кажучи, що треба обрізати їх і заповісти зберігати закон Мойсея.6 Зібралися апостоли і старці, щоб розглянути цю справу.7 Після довгої суперечки, вставши, Петро сказав до них: Мужі-брати, ви знаєте, що від перших днів Бог поміж нас вибрав мене, щоб моїми устами погани почули слово благовістя і повірили.8 І серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм] Святого Духа, як і нам,9 і ніякої різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.10 То чому ж тепер випробовуєте Бога, щоб накласти учням на шиї ярмо, якого не змогли понести ані наші батьки, ані ми?11 Але віримо, що спасемося ласкою Господа Ісуса так, як і вони.12 Замовкли всі люди і слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки зробив Бог знамень і чудес між поганами через них.13 Як замовкли ж вони, відповів Яків, кажучи: Мужі-брати, послухайте мене.14 Симон розповів, що раніше Бог відвідав, щоб вибрати з поган народ для свого ймення.15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: 16 Після цього повернуся і відбудую занепалий намет Давидів, і руїну його відбудую, і поставлю його,17 щоб решта людей шукала Господа, і всі погани, над якими кликано моє ім'я, говорить Господь, що робить це [все];18 відомі од віку [Богові всі його діла].19 Тому я вважаю, аби не докучати тим, що з поган навертаються до Бога,20 але заповісти їм стерегтися від ідольських жертв, і розпусти, і задушення, і крови.21 Бо Мойсей з давніх родів має своїх проповідників у містах, що читають його в синагогах щосуботи.22 Тоді сподобалось апостолам і старшинам з усією церквою послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, що зветься Варсавою, і Силу, мужів славних між братами.23 І написали [це] своєю рукою: Апостоли, і старці, [і] брати тим, що є в Антіохії, і Сирії, і Килікії, братам, що з поган, вітання.24 Бо ж ми почули, що деякі, кого ми не посилали, вийшовши від нас, збентежили вас словами, хвилюючи ваші душі, [кажучи обрізатися і зберігати закон];25 сподобалось нам, зібраним одностайно, вибраних мужів послати до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом,26 людьми, які віддали свої душі за ім'я нашого Господа Ісуса Христа.27 Послали ми Юду й Силу, і вони словом розповідатимуть те саме.28 Подобалося бо Святому Духові і нам не накласти на вас ніякого більшого тягаря, за винятком цього необхідного,29 стримуватися від жертв ідолам, і крови, і задушення, і розпусти. Добре зробите, як цього будете стерегтися. Бувайте здорові!30 Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.31 Прочитавши ж, зраділи і втішились.32 Юда ж і Сила, і самі бувши пророками, рясними словами втішали і зміцнювали братів.33 Перебувши якийсь час, відпущені були з миром братами до тих, що їх послали.34 35 Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовістуючи з багатьма іншими Господнє слово.36 А по кількох днях сказав Павло до Варнави: Ходімо знов, відвідаймо братів у всіх містах, де проповідували ми Господнє слово, щоб побачити, як маються.37 Варнава забажав узяти з собою й Івана, прозваного Марком,38 а Павло вважав, що краще не брати того, що відлучився від них з Памфилії і не пішов з ними на працю.39 І постала незгода так, що розлучилися вони між собою. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,40 а Павло, вибравши Силу, пішов, переданий братами ласці Божій.41 Проходив він Сирію і Килікію, зміцнюючи церкви.