Йов 16

¹ Заговорив Іов і мовив: ² «Чув я багато вже такого, гіркі з вас усіх утішителі!³ Чи буде край словам на вітер? Яка біда спонукує тебе відповідати?⁴ Я теж базікав би, як ви, якби ви були на моєму місці. Я б теж засипав вас словами, кивав над вами б головою⁵ та додавав би вам відваги моїми устами й не перестав би рухати губами.⁶ Та чи я говорю - не притихає біль мій, чи мовчу - він мене не покидає.⁷ Ось і тепер виснажив мене завидющий, уся його ватага мені допікає.⁸ Він устає свідком проти мене, кидає мені ввічі клеветою.⁹ Гнів його рве й лютує проти мене, він скрегоче на мене зубами. Противники мої очима блискають на мене,¹⁰ роззявили на мене свою пащу, у з іевазі б'ють мене по щоках, зібравшися на мене разом.¹¹ Бог видав мене нечестивцям, у руки безбожникам мене кинув.¹² Я був щасливий, та він струсив мене, схопив мене за шию і розбив на кавалки, прицілом собі мене поставив.¹³ Стріли його мене навколо оточили, він прошиває моє нутро без пощади, він жовч мою на землю розливає.¹⁴ Він пробиває в мені пролом за проломом, мов велетень, кидається на мене.¹⁵ Веретище я зшив собі на шкіру, й обличчя своє занурив у порох.¹⁶ Вид мій почервонів від плачу, на віях моїх тінь смерти, -¹⁷ хоч і нема в руках у мене насильства, і хоч молитва моя чиста!¹⁸ Земле, не закривай моєї крови,| і хай не буде місця для мого крику.¹⁹ Тепер також на небі є у мене свідок, мій оборонець на висотах.²⁰ Думки мої глибокі - мої оборонці, і око моє ллє до Бога сльози.²¹ О, якби чоловік міг правуватись з Богом, як людський син із своїм ближнім!²² Іще бо кілька літ, що прийдуть, і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»