1 І сказав Ахітофел Авесаломові: Виберу я дванадцять тисяч чоловік і підведуся, і піду цієї ночі навздогін за Давидом.2 І нападу на нього, коли він буде знесилений і з опущеними руками, і викличу в нього острах, і всі люди, котрі з ним, повтікають, і я заб'ю й самого царя.3 І всіх людей наверну до тебе. І коли не буде одного, душі котрого ти шукаєш, тоді увесь народ буде мати мир.4 І була приємною ця річ Авесаломові і всій старшині Ізраїльській.5 І сказав Авесалом: Покличте аркеянина Хушая, послухаємо, а що він скаже.6 І прийшов Хушай до Авесалома, і сказав йому Авесалом, говорячи: Ось що говорить Ахітофел. Чи вчинимо за його словам? А якщо ні, то говори ти.7 І сказав Хушай Авесаломові: Не добра цього разу порада, котру дав Ахітофел.8 І продовжував Хушай: Ти знаєш свого батька і людей його; вони хоробрі і вельми роздратовані, наче ведмедиця в полі, у котрої відняли дітей, і батько твій, – людина войовнича; він не зупиниться, щоб заночувати з народом.9 Ось, тепер він переховується у якій-небудь печері, або в іншому місці, і якщо хтось загине під час першого нападу на них, і почують, і скажуть: була поразка людей, які пішли за Авесаломом,10 Тоді найхоробріший, у котрого серце, наче серце левове, занепаде духом; Бо всьому Ізраїлеві відомо, який хоробрий батько твій і мужні ті, котрі з ним.11 А тому я раджу: Нехай збереться до тебе увесь Ізраїль, від Дана до Беер-Шеви, чисельністю, як пісок при морі, і ти сам підеш серед нього.12 І тоді ми підемо супроти нього, у якому б місці він не був, і вчинимо напад на нього, як ото падає роса на землю; і не залишиться в нього жодного чоловіка з усіх, котрі з ним.13 А якщо він увійде в якесь місто, то увесь Ізраїль принесе до того міста мотузки, і ми стягнемо його в річку, так що не залишиться й жодного камінчика.14 І сказав Авесалом і всі чоловіки Ізраїля: Порада Хушая аркеянина краща від поради Ахітофелової. Отак Господь учинив свою волю, щоб унеможливити добрі наслідки Ахітофелової поради, щоб Господь міг спричинити лихо Авесаломові.15 І сказав Хушай Садокові і Евіятарові, священикам: Отак і так радив Ахітофел Авесаломові, а отак і отак радив я.16 І тепер пошліть скоріше і скажіть Давидові: Не залишайся цієї ночі на рівнині в пустелі, але якнайскорше перейди, щоб не загинути цареві і всім людям, котрі з ним.17 А Йонатан та Ахімаац стояли біля джерела Роґель. І пішла служниця, і розповіла їм, а вони пішли і повідали цареві Давидові; бо вони не могли з'явитися в місті.18 І побачив їх юнак, і доповів Авесаломові; але вони обидвоє невдовзі зникли, і прийшли до Бахуріму, в оселю одного чоловіка, у котрого на подвір'ї був колодязь, і спустилися туди.19 А жінка взяла та й напнула над колодязем запинало, і насипала на нього пшениці, так, що не було видно, а що то за річ.20 І прийшли служники Авесалома до жінки в дім, і сказали: Де Ахімаац і Йонатан? І сказала їм жінка: Вони перейшли бродом річку. І шукали вони, і не знайшли, і повернулися до Єрусалиму.21 Коли вони пішли, ті вийшли з колодязя, рушили і повідали цареві Давидові, і сказали Давидові: Підведіться і скорше перейдіть воду; бо отак і так радив про вас Ахітофел.22 І підвівся Давид, і всі люди, які були з ним, і перейшли Йордан; під досвіток не залишилося жодного, котрий не перейшов би Йордану.23 І побачив Ахітофел, що не вчинили за його порадою, і осідлав віслюка, і зібрався, і пішов до свого дому, в місто своє, і вчинив заповіта домові своєму, і задушився, й помер, і похований в гробі батька свого.24 І прийшов Давид до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, сам і увесь Ізраїль із ним.25 Авесалом настановив над військом Амасу замість Йоава. Амаса був сином чоловіка, котрому ім'я Їтра, ізрееліт, який увійшов був до Авігаїл, доньки Нахашової, сестри Церуї, Йоавої матері.26 І таборував Ізраїль та Авесалом у Ґілеадському краї.27 Коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і гілеадянин Барзіллай з Роґеліму28 Поприносили постелі, і чашу, і гончарський посуд, і пшениці, і ячменю, і борошна, і пряженого зерна,29 І меду, і масла, і худоби дрібної, і сиру коров'ячого, принесли Давидові і людям, які були з ним, на спожиток, бо говорили вони: Народ голодний і зморений, і спраглий був у пустелі.