1 Краще кусень хліба і мир до нього, аніж оселя, з м'ясом уповні, та в незгоді.2 Розумний служник панує над розпутним сином, і між братами поділить спадок.3 Плавильня – для срібла і горно для золота, а серце випробовує Господь.4 Злодій зважає на уста злочинців, а лукавий пильнує язика згубного.5 Хто збиткується над убогими, той зневажає Творця його; хто тішиться лихом, той не залишиться без покари.6 Вінець літніх людей – сини синів, і слава дітей, – батьки їхні.7 Не личить безглуздому поважна мова, а поготів шляхетному – вуста брехливі.8 Подарунок – коштовний камінь в очах того, хто володіє ним; тому, куди не піде, скрізь матиме успіх.9 Той, хто покриває переступ, шукає любови; а хто знову нагадує про нього, той віддаляється від товариша.10 На розумного переконливіше діє догана, аніж на безглуздого сто ударів.11 Недобрий шукає тільки заколоту; а тому жорстокий ангел буде посланий супроти нього.12 Краще людині зустріти ведмедицю, в котрої відібрали дітей, аніж безглуздого з його глупотою.13 Хто за добро віддає злом, від оселі його не відійде лихо.14 Початок сварки – наче прорив води; припини сварку, доки не спалахнула вона.15 Той, хто виправдовує лиходіїв і звинувачує праведного – обидва мерзота перед Господом.16 Нащо скарб в руках безглуздого? Для надбання мудрости [у нього] немає розуму,17 Друг любить о будь-якій порі, і, мов брат, прийде в лиху годину.18 Чоловік безглуздий готовий на поруку, і дає поруку за ближнього свого.19 Хто любить сварки, любить гріх; і хто високо підносить браму свою, той шукає занепаду.20 Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.21 Хто народжує безглуздого – собі на горе, і батько безглуздого не знатиме втіхи.22 Веселе серце діє вдячно, мов лікування, а пригнічений дух висушує кістки.23 Лиходій бере гостинця з пазухи, щоб викривити шляхи правосуддя.24 Мудрість – перед обличчям у розумного, а очі безглуздого – на рубежах землі.25 Безглуздий син – досада батькові своєму і прикрість для матері своєї.26 Не добре звинувачувати справедливого, [і] бити шляхетного за правду.27 Розумний розважливий у словах своїх, і розумний має тверезий глузд.28 І безглуздий, коли мовчить, може видатися мудрим, і той, хто затуляє уста свої, – розважливим.