1 І постав перед ним Господь у діброві Мамре, коли він сидів при вході до шатра, в пору спеки полудневої.2 Він підніс очі свої, глянув, і ось, три мужі стояли навпроти нього. Забачивши, він побіг їм назустріч від шатра, і вклонився до землі.3 І сказав: Господе! Я благаю тебе: Якщо я маю милість перед очима Твоїми, не пройди повз служника Твого.4 То нехай принесуть трохи води, я благаю вас, хай принесуть: Помиють ноги ваші; і спочиньте під оцим деревом.5 А я принесу хліба, щоб ви підживили серця ваші; потому підете, оскільки ви проходите мимо служника вашого. Вони сказали: Вчини так, як мовиш.6 І поспішив Авраам у шатро до Сарри, і сказав: Мерщій заміси три сати кращого борошна і зроби прісні хлібини.7 І побіг Авраам до череди і вибрав молоденьке й тлусте телятко, і дав юнакові, і той поспішив упорати його.8 І взяв масла й молока, і телятко приготовлене, і поставив перед ними; а сам стояв біля них під деревом. І вони їли.9 І сказали йому: Де Сарра твоя? Він одказував: Тут, у шатрі.10 І сказав [один] із них: Я знову буду в тебе о цій же порі, і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала біля входу до шатра, позаду в нього.11 Між тим, Авраам і Сарра були в літах похилих; і звичайне у жінки, в Сарри припинилося.12 Сарра в собі засміялася, сказавши: Чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? І господар мій старий.13 І сказав Господь Авраамові: А чого це засміялася Сарра, сказавши: Невже я справді зможу народити, коли я постаріла?14 Чи є щось складне для Господа? І на означений час Я буду тут наступного року, і в Сарри [буде] син.15 Сарра не призналася, і сказала: Я не сміялася. Бо вона злякалася. Але Він сказав: Ні, ти засміялася.16 І підвелися ті мужі, і звідти рушили до Содому; Авраам пішов з ними, провести їх.17 І сказав Господь: Чи приховаю Я від Авраама, що хочу вчинити?18 Бо з Авраама справді постане народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі.19 Бо Я обрав його для того, щоб він заповідав синам своїм і домові своєму після себе, ходити шляхами Господніми, творячи правду і суд, і звершить Господь над Авраамом, що сказав про нього.20 І сказав Господь: Ґвалт Содомський і Гоморський великий він, і гріх їхній, важкий він вельми.21 Зійду та побачу, чи так воно, як у скаргах, що до Мене дійшли, а якщо ні, Я буду знати.22 І мужі відвернули звідти обличчя їхні, і рушили до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господом.23 І підійшов Авраам, і сказав: Невже Ти погубиш праведного з грішним?24 Можливо, є в цьому місті п'ятдесят праведників? Невже Ти погубиш, і не помилуєш міста цього заради п'ятдесяти праведників у ньому?25 Не може статися, щоб Ти учинив так, щоб ти погубив праведного з грішним, щоб те саме сталося з праведником, що й з грішником; не може бути того від Тебе! Хіба Суддя всієї землі учинить несправедливо?26 Господь сказав: Якщо Я знайду в місті Содомі п'ятдесят праведників, то Я заради них помилую місто це.27 Авраам сказав у відповідь: Ось, я наважився говорити Господові, я, тлін і попіл.28 Можливо, до п'ятдесяти праведників не вистачить п'яти, невже за [браком] п'яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: Не винищу, якщо знайду там сорок п'ять.29 [Авраам] продовжував говорити з Ним, і сказав: Можливо, знайдеться там сорок. Він сказав: Не вчиню [того] й заради сорока.30 І сказав Авраам: Хай не прогнівається Владика, що я буду говорити: Може, знайдеться там тридцять? Він сказав: Не вчиню, якщо знайдеться там тридцять.31 [Авраам] сказав: Ось, я наважився говорити Владиці: Може, знайдеться там двадцятеро? Він сказав: Не винищу заради двадцяти.32 [Авраам] сказав: Хай не розгнівається Владика, коли скажу ще раз: можливо, знайдеться там десятеро? Він сказав: Не винищу (міста) заради десяти.33 І рушив Господь, як скінчив говорити до Авраама; І Авраам повернувся на своє місце.