Пісня 2

¹ Я троянда шаронська, лілея долин.² Мов лілія між терням, – кохана моя між юнками,³ Мов яблуня поміж лісовими деревами, – коханий мій між синами. У затінку від неї я люблю посидіти, і плід [коханого] був солодкий для мене.⁴ Він приніс мене до бенкетного покою, і знамено його наді мною – кохання.⁵ Підкрепіть мене печивом виноградним, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від кохання.⁶ Ліва рука його у мене під головою, а правиця обнімає мене.⁷ Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не тривожте моєї любови, доки йому до вподоби.⁸ Голос коханого мого! Ось, він іде, скаче по горах, стрибає пагорбами.⁹ Коханий мій схожий на сарну чи молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, крізь грати заглядає.¹⁰ Коханий мій почав говорити мені: Підведися, улюблена моя, пречудова моя, вийди!¹¹ Ось, зима уже проминула і дощ минув, перестав;¹² Квіти з'явилися на землі; пора співу пташок надбігла, і голос горлиці чутно в країні нашій;¹³ Смоковниці вже свої зелені смокви розкрили, і виноградні лози з ніжним цвітом дихають добрими духмянами. Підведися, кохана моя, найвродливіша моя, вийди!¹⁴ Голубко моя в ущелинах скельних у сховку стрімкої кручі! Покажися мені личком, дай почути твій голос, бо голос твій – мед і личко принадне.¹⁵ Ловіть нам лисиць, лисинят маленьких, що виноградники нівечать, а виноградники наші з ніжним цвітом.¹⁶ Коханий мій належить мені, а я – йому; він пасе поміж лілеями.¹⁷ Доки день [прохолодою] дихає, і утікають тіні, повернися, мій коханий, будь схожий на сарну чи молодого оленя на горах Бетеру.