1 І Господь відвідав Сарру, так як сказав, і зробив Господь Саррі, так як сказав,2 і зачавши, Сарра породила Авраамові сина у старості в часі, так як сказав йому Господь.3 І назвав Авраам імя свого сина, що йому народився, якого породила йому Сарра, Ісааком.4 Обрізав же Авраам Ісаака осьмого дня, так як заповів йому Бог.5 Авраам же був столітним коли йому народився його син Ісаак.6 Сказала ж Сарра: Радість зробив мені Господь, бо хто лиш почує, співрадітиме зі мною.7 І сказала: Хто звістить Авраамові, що Сарра грудьми годує дитину. Бо я породила сина в моїй старості.8 І виросла дитина і була відлучена, і зробив Авраам велике прийняття, в день коли був відлучений його син Ісаак.9 Побачивши ж Сарра сина Агари єгиптянки, який народився Авраамові, як він грався з Ісааком її сином,10 і сказала Авраамові: Викинь цю рабиню і її сина; бо не унаслідить син цієї рабині з моїм сином Ісааком.11 Дуже жорстоким же зявилося слово перед Авраамом, задля його сина.12 Сказав же Бог Авраамові: Хай мова про дитину і про рабиню не буде жорстокою перед тобою. Все, що лиш тобі скаже Сарра, послухай її голосу, бо в Ісааку назветься тобі насіння.13 І сина ж рабині, у нарід великий зроблю його, бо він твоє насіння.14 Встав же Авраам вранці і взяв хліби і міх води і дав Агарі, і поклав на рамена і дитину, і відіслав її. Відійшовши ж блукала в пустині коло джерела клятви.15 Нестало ж води в міху, і вкинула дитину під одним деревом елії.16 Пішовши ж, сиділа напроти нього здалека, як на постріл лука. Бо сказала: Щоб не побачила я смерть моєї дитини. І сіла напроти нього. Закричала ж дитина, заплакала.17 Вислухав же Бог голос дитини з місця, де була, і закликав божий ангел до Агари з неба і сказав їй: Що є, Агар? Не бійся. Бо почув Бог голос твоєї дитини з місця, де є.18 Встань, візьми дитину і держи її твоєю рукою. Бо зроблю його великим народом.19 І відкрив Бог її очі, і побачила криницю живої води. І пішла та наповнила міх водою і дала пити дитині.20 І був Бог з дитям, і виріс. І поселився в пустині. Став же стрілцем.21 І поселився в пустині Фаран, і взяла йому матір жінку з єгипетської землі.22 Сталося ж в тім часі і сказав Авімелех і Охозат його друг і Фікол воєвода його сили до Авраама, кажучи: Бог з тобою в усьому, що лиш чиниш.23 Тепер, отже, кленися мені Богом не вчинити зла мені, ані моєму насінню, ані моєму імени, але за справедливістю, яку вчинив я з тобою, вчиниш зі мною і землі, на якій ти в ній поселився.24 І сказав Авраам: Я кленуся.25 І оскаржив Авраам Авімелеха за криницю води, яку відібрали слуги Авімелеха.26 І сказав йому Авімелех: Не знав я, хто зробив це діло, ані ти мені не сповістив, ані я не почув, хіба лиш сьогодні.27 І взяв Авраам овець і телят і дав Авімелехові, і склали оба завіт.28 І поставив Авраам сім ягниць овечих окремо.29 І сказав Авімелех Авраамові: Що є цих сім ягниць овечих, яких поставив ти осібно?30 І сказав Авраам що: Сімох цих ягниць візьмеш від мене, щоб були мені на свідчення, що я викопав цю криницю.31 Задля цього назвав імя того місця: Криниця клятви, бо там клялися оба.32 І склали завіт при криниці клятви. Встав же Авімелех і Охозат його друг і Фікол воєвода його сил, і повернулися до филістимської землі.33 І посіяв Авраам ниву при криниці клятви, і прикликав там імя Господа Бога вічного.34 Прожив же Авраам у филістимській землі численні дні.