1 Того дня заспівають пісню оцю в краї Юдейському: місто міцне у нас; порятунок дав Він замість мурів і валів.2 Прочиніть браму; нехай зайде народ праведний, що пильнує істину.3 Твердого духом Ти зберігаєш у досконалому мирі, бо на Тебе він сподівається.4 Сподівайтеся на Господа завжди, бо Господь Бог є скеля вічна.5 Він скинув тих, що мешкали на висотах, місто, котре стояло зависоко, повалив його на землю, пожбурив його в порох.6 Нога топче його, ноги бідних, ступні жебраків.7 Шлях праведника рівний; Ти торуєш стежку праведника.8 І на шляху судів Твоїх, Господе, ми сподівалися на Тебе! До ймення Твого і до спогадів про Тебе линула душа наша.9 Душею моєю я линув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе ревно з досвітку: бо коли суди Твої [звершуються] на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.10 Якщо лиходій буде помилуваний, то не навчиться він правди, буде чинити злочини на землі справедливих і не буде озиратися на велич Господа.11 Господе! Рука Твоя була високо піднесена; але вони не бачили її; побачать і засоромляться ненависники народу Твого, вогонь пожере ворогів Твоїх.12 Господе! Ти даруєш нам мир; бо навіть усі справи наші Ти влаштовуєш для нас.13 Господе, Боже наш! Інші володарі, окрім Тебе, володарювали над нами; але через Тебе тільки ми прославляємо ймення Твоє.14 Мертві не оживуть; Рефаїми не підведуться, тому що Ти навідав їх і вигубив їх, і винищив найменшу пам'ять про них.15 Ти помножив народ, Господе, помножив народ, – прославив Себе, розпросторив усі межі землі.16 Господе! У горі він шукав Тебе; виливав неголосні благання, коли покарання Твоє наздоганяло його.17 Як вагітна жінка під час пологів страждає, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господе.18 Були вагітні, страждали, і породжували неначе вітер, порятунку не знайшли, і інші мешканці всеземлі не зарадили.19 Оживуть мертві Твої, постануть мертві тіла! Збадьорюйтеся і святкуйте, повалені в поросі; бо роса Твоя – роса рослин, і земля викине мертвих.20 Рушай, народе мій, зайди до покоїв твоїх, сховайся на мить, доки гнів не минеться.21 Бо ось, Господь виходить з оселі Своєї карати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє кров, що її поглинула, і вже не приховає убитих своїх.