1 Як постарівся Ісаак та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина та й каже йому: `Сину мій!` Той відповів: `Тут я.`2 А він каже: `Оце я старий, не знаю дня моєї смерти.3 Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину,4 та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з'їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю.`5 Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька.6 Тоді Ревека й каже до Якова, сина свого так: `Оце чула я, як твій батько говорив до Ісава, твого брата: 7 `Принеси мені дичини і зготуй для мене смачну страву: нехай я з'їм і благословлю тебе перед Господом, заки ще помру`.8 Тепер же мій сину послухай мене, що я тобі наказую.9 Піди но в отару і принеси мені звідти двоє козенят гарненьких, а я зготую з них смачну страву для твого батька, як він любить.10 Тоді внесеш її твоєму батькові, щоб він її з'їв і щоб благословив тебе перед своєю смертю.`11 Але Яків каже до Ревеки, своєї матері: `Таж Ісав, мій брат, мужчина волохатий, а я гладенький.12 Ануж мій батько помацає мене, і в його очах я буду як той, що глузує з нього, і так я наведу на себе прокляття, а не благословення.`13 Тоді каже до нього його мати: `На мені буде твоє прокляття, мій сину! Ти слухай тільки мене та піди і принеси мені (козенят).`14 Пішов же він, узяв їх і приніс своїй матері; а вона зготувала смачну страву, як любив його батько.15 І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина,16 а кізлячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї.17 Тоді дала вона в руки Яковові, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала.18 Він же пішов до свого батька й каже: `Тату мій!` А цей відізвався: `Я тут! Хто ти мій сину?`19 Тоді Яків каже до свого батька: `Я - Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з'їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене.`20 А Ісаак каже до свого сина: `Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину!` Той відповів: `Бо Господь, Бог твій, наслав мені.`21 На це Ісаак до Якова: `Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?`22 І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: `Голос - голос Якова, руки ж - руки Ісава.`23 Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його.24 По тому спитав: `Чи ти справді мій син Ісав?` А цей відповів: `Я!`25 Той же сказав: `Подай мені, нехай з'їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе.` І подав йому, й він з'їв; приніс йому й вина, й він випив.26 Тоді каже до нього Ісаак, його батько: `Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!`27 Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: `Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його.28 Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком!29 Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!`30 Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання.31 Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: `Хай тато підведуться і з'їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене.`32 Тоді Ісаак, його батько, спитав: `Хто ти?` Він же відповів: `Я - син твій, твій первісток, Ісав.`33 Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: `А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, й я з'їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?`34 Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: `Благослови мене, мене також, мій тату!`35 А той мовив: `Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення.`36 Ісав і каже: `Хіба не названо його Яків; він бо два рази вже обійшов мене! Забрав моє первородство, а ось тепер узяв моє благословення?`37 На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: `Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити?`38 Тоді Ісав каже до свого батька: `Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку!` Та й заридав Ісав уголос.39 Тут батько його, Ісаак відповів йому, кажучи: `Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба.40 Ти житимеш з меча твого і будеш на послугах у твого брата. Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо з свого карку.`41 Та й зненавидів Ісав Якова за благословення, що ним благословив його батько його, і сказав собі Ісав у серці: `Прийдуть дні плачу по моєму батькові, тоді уб'ю Якова, брата свого.`42 І переказано Ревеці слова Ісава, старшого її сина, і вона послала покликати Якова, свого молодшого сина, і сказала йому: `Он Ісав, твій брат, заповзявся помститися на тобі й забити тебе.43 Послухай же тепер мене, мій сину, і вставай та й утікай до Лавана, мого брата, в Харан.44 Ти поживеш з ним якийсь час, поки не промине лють твого брата,45 поки не пройде гнів брата твого на тебе й він не забуде, що ти йому вдіяв; тоді я пошлю, щоб тебе забрати звідтіля. Як же ж то мені втратити вас обидвох разом в один день? `46 А до Ісаака сказала Ревека: `Життя мені набридло через дочок хеттитських. Коли ще Яків візьме собі жінку з хеттитських дочок, як оці, з дочок цього краю, то навіщо ж мені жити?`