1 І прийшов знову в синагогу; там був чоловік, що був сухорукий,2 І спостерігали за Ним, чи не уздоровить в суботу, щоб Його звинуватити.3 А Він сказав сухорукому чоловікові: Стань посередині. 4 А їм сказав: Чи треба в суботу чинити добро або ж зло чинити? Душу врятувати чи погубити? Але вони мовчали.5 І, гнівно глянувши на них, зажурений, що їхні серця ожорсточилися, сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він простягнув, і рука його стала здоровою, як друга.6 А фарисеї вийшли наразі і квапливо почали радитися разом із іродіянами супроти Нього (Ісуса), як погубити Його.7 Але Ісус із учнями Своїми рушив до моря, і за Ним слідом пішов великий натовп народу з Галілеї та Юдеї,8 З Єрусалиму, з Ідумеї, і з-за Йордану. А також поселяни, [що мешкали] на околицях Тиру і Сидону, як почули, що Він звершував, йшли до Нього у величезній кількості.9 І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен з причини велелюдности, аби не вчинили тісняви біля Нього.10 Тому що багатьох Він уздоровив, і то так, що багато з них, котрі мали виразки (на тілі) кинулися до Нього, щоб торкнутися Його.11 І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти – Син Божий!12 Але Він суворо забороняв їм, щоб вони не виявляли Його.13 Відтак вийшов на гору і покликав до Себе, кого сам бажав; і прийшли до Нього.14 І визначив [із них] дванадцятьох, аби з Ним були, і щоби посилати їх на проповідь.15 І щоб вони мали владу уздоровлювати від недуг і виганяти бісів.16 [Настановив] Симона, якому дав ім‘я Петро;17 Якова Зеведеєвого та Івана, брата Якова, і дав їм ймення Воанергес, цебто “Сини грому”,18 Андрія, Пилипа, Варфоломія і Матвія, Хому і Якова Алфеєвого, Тадея і Симона Кананіта,19 Та Юду Іскаріотського, котрий зрадив Його.20 І прийшли в дім; і знову зійшовся народ аж так, що вони й хліба не могли з‘їсти.21 Коли почули про це ближні Його, то пішли, щоб забрати Його, бо казали, що Він нестямний.22 А книжники, що прийшли з Єрусалиму, казали, що Він має [в Собі] Вельзевула, і виганяє демонів силою бісівського князя.23 І прикликав їх і говорив їм притчами: Як може сатана виганяти сатану? 24 Якщо царство розділиться саме в собі, не може встояти таке царство; 25 І якщо дім розділиться сам у собі, не зможе устояти той дім; 26 І якщо сатана повстав супроти себе самого і розділився, не може встояти, але прийшов кінець йому; 27 Ніхто-бо не може вдертися в дім дужого і пограбувати майно його, якщо передніше не зв‘яже дужого, – й аж тоді пограбує господ у його. 28 Істину кажу вам: Простяться синам людським усі гріхи і зневага, якою б вони не зневажали; 29 Але хто буде зневажати Духа Святого, тому не буде прощення повіки, але належить він вічному осудженню. 30 [Це сказав Він], тому що казали вони: У Ньому нечистий дух.31 І прийшли Матір і брати Його, і, стоячи [поза] домом, послали до Нього покликати Його.32 А біля Нього сидів народ. І сказали Йому: Ось, Мати Твоя і брати Твої, і сестри Твої, [поза] домом, кличуть Тебе.33 І відповідав їм: Хто матір Моя і брати Мої? 34 І оглянувши тих, що сиділи довкола Нього, сказав: Ось мати Моя і брати Мої; 35 Бо хто буде виконувати волю Божу, той Мені брат, і сестра, і матір.