1 Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).2 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.3 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця.4 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,5 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,6 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.7 Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої,8 як же не більше служеннє духа буде в славі?9 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.10 Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.11 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.12 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,13 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.14 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.15 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.16 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.17 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.18 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.