Якова 3

¹ Браття мої! Не всі ставайте учителями, відаючи, що зазнаємо більшого осуду.² Бо всі ми багато згрішили. Хто не грішить у слові, той муж досконалий, який може упокорити також усе тіло.³ Ось, ми вкладаємо вудила до рота коням, щоб вони підкорялися нам, і впливаємо на їхнє тіло.⁴ Ось і кораблі, хоч які вони великі, і хоч які потужні вітри їх носять, невеличким стерном скеровуються, куди прагне стерновий;⁵ Так само й наш язик – невеликий член, однак багато важить. Глянь, невеликий вогник, а скільки речей може спалити;⁶ І язик – вогонь, окраса неправди. Язик у такому положенні знаходиться між членами нашими, що опоганює все тіло і запалює коло життя, бо сам запалений від геєни;⁷ Бо всілякий вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборканий людиною.⁸ А язика упокорити ніхто з людей не може: це – невтримне зло; він виповнений отрутою смертельною.⁹ Ним-бо благословляємо Бога і Батька, і ним же проклинаємо людей, утворених за подобою Божою.¹⁰ Із тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не мусить, браття мої, так бути.¹¹ Хіба витікає з одного джерела солодка і гірка вода?¹² Не може, браття мої, смоковниця приносити маслини, або виноградна лоза смокви: так само й джерело одне не може виливати солону і солодку воду.¹³ Чи мудрий і розумний хтось із вас? Доведи це насправді гарною поведінкою з мудрою покірністю.¹⁴ Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться й не вчиняйте наклепів на істину.¹⁵ Це не є мудрість, що сходить згори, але земна, тілесна та демонська;¹⁶ Бо де заздрість і сварливість, там безлад і все недобре.¹⁷ Але мудрість, яка згори сходить, по-перше, чиста, потім сумирна, не вибаглива, слухняна, виповнена милосердям і гарними плодами, безстороння та нелукава.¹⁸ А плід правди у мирі сіється у тих, котрі бережуть мир.