Читаємо: Числа 33, Псалми 78

¹ Се шляхи синів Ізрайлевих, що вийшли з Египецької землї з полками своїми, під приводом Мойсейовим та Ароновим.² А Мойсей позаписував виходи їх по шляхах їх, як заповідав Господь. І се шляхи їх по виходах їх:³ Рушили вони з Раємзесу в первому місяцї на пятнайцятий день первого місяця. На другий день після паски вийшли сини Ізраїля під сильною рукою, перед очима всїх Египтян.⁴ А Египтяне ховали первенцїв своїх, що побив Господь між ними; і звершив Господь суд над богами їх.⁵ І рушили сини Ізрайлеві від Раємзеса та й отаборились у Суккотї.⁶ І рушили вони із Суккоту та й отаборились ув Етамі, що край степу.⁷ І рушили з Етаму та й повернули на Пі-Гахирот, що проти Бааль-Зефона, та й отаборились перед Микдолем.⁸ І рушили з Пі-Гахироту та й перебріли серединою моря в степ, та й ійшли три днї ходи у степу Етам, та й отаборились коло Мари.⁹ І рушили від Мари та й прийшли в Елїм; а в Елїмі знайшли дванайцять криниць і сїмдесять пальмових дерев; і отаборились там.¹⁰ І рушили з Елїма та й отаборились над Червоним морем.¹¹ І рушили з над Червоного моря та й отаборились у Син степу.¹² І рушили із Син степу та й отаборились у Дофцї.¹³ І рушили з Дофки, та й отаборились в Алушу.¹⁴ І рушили з Алуша та й отаборились у Рефидимі; і не мали там люди води до пиття.¹⁵ І рушили з Рефидиму та й отаборились у Синай степу.¹⁶ І рушили із Синай степу та й отаборились коло Кіброт-Гаттаява.¹⁷ І рушили від Кіброт-Гаттаява та й отаборились у Газеротї.¹⁸ І рушили з Газерота та й отаборились у Ритмі.¹⁹ І рушили з Ритми та й отаборились у Риммон-Перезї.²⁰ І рушили з Риммон-Переза та й отаборились у Либнї.²¹ І рушили з Либни та отаборились у Риссї.²² І рушили з Рисси та й отаборились у Кегелатї.²³ І рушили з Кегелата та й отаборились під Шефер горою.²⁴ І рушили від Шефер гори та й отаборились у Гарадї.²⁵ І рушили з Гаради та й отаборились у Макелотї.²⁶ І рушили з Макелоти та й отаборились у Талатї.²⁷ І рушили з Талати та й отаборились у Таратї.²⁸ І руши ли з Тарати та й отаборились у Митцї.²⁹ І рушили з Митки та й отаборились у Гашмонї.³⁰ І рушили з Гашмона та й отаборились у Мозеротї.³¹ І рушили з Мозерота та й отаборились у Бене-Яаканї.³² І рушили з Бене-Яакана та й отаборолись у Гор-Гідгадї.³³ І рушили з Гор-Гідгада та й отаборились у Йотбатї.³⁴ І рушили з Йотбата та й отаборились ув Абронї.³⁵ І рушили з Аброна та й отаборились у Езйон-Гебер.³⁶ І рушили з Езйон-Гебера та й отаборились у Зин степу, се Кадес.³⁷ І ру шили із Кадесу та й отаборились на Гор горі, на границї землї Едомської.³⁸ І зійшов Арон сьвященник на Гор гору, по слову Господньому, та й умер там у сороковому роцї після виходу синів Ізрайлевих із Египту, у пятому місяцї, на первий день місяця.³⁹ Аронового ж віку було сто двайцять і три роки, як умер він на Гор горі.⁴⁰ І почув царь Арадський, Кананїй, що жив на полуденнїй частинї в Канаан землї, перечув, що наступають синове Ізрайлеві.⁴¹ І рушили вони від Гор гори та й отаборились у Залмонї.⁴² І рушили із Залмони та й отаборились у Пупонї.⁴³ І рушили із Пупона та й отаборились в Оботї.⁴⁴ І рушили з Обота та й отаборились у Ійм Абаримі, на границї Моаба.⁴⁵ І рушили з Ійма та й отаборились у Дибон-Гадї.⁴⁶ І рушили з Дибон-Гаду та й отаборились в Алмон Диблатаїмі.⁴⁷ І рушили з Алмон-Диблатаїма та й отаборились під Абарим горами на проти Небо.⁴⁸ І рушили від Абарим гір та й отаборились на степах Моабських, на Йорданї проти Ерихону.⁴⁹ І отаборились на Йорданї, від Бет-Єзімотя до Абель-Ситтима на рівнинах Моаба.⁵⁰ І промовив Господь на рівнинах Моабських, над Йорданом проти Ерихону кажучи:⁵¹ Промов до синів Ізраїля і скажи їм:⁵² Як перейдете через Йордань в Канаан землю, так проганяйте всїх осадників тієї землї перед собою і руйнуйте всї тесані ідоли їх; і всї виливані балвани поруйнуйте, і всї жертівники високі спустоште,⁵³ І запануєте над землею сією та й осядетесь там, бо вам оддав я землю сю як власність.⁵⁴ І роздїлите землю по жеребу між родинами вашими; у кого душ більше, тому побільшите наслїддє, а в кого буде меньше, тому поменьшите наслїддє. Де кому випаде жереб, те буде наслїддє його.⁵⁵ Коли ж не повиганяєте осадників сієї землї перед собою, так останок їх буде колючками в очах у вас і терниною під боками в вас, і тїснити муть вас на землї, де живете ви.⁵⁶ І станеться, що зроблю з вами те, що я задумав з ними зробити.

¹ Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!² Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;³ Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.⁴ Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.⁵ Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.⁶ Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,⁷ Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,⁸ І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.⁹ Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.¹⁰ Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.¹¹ Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.¹² Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.¹³ Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.¹⁴ І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.¹⁵ Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.¹⁶ Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.¹⁷ Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.¹⁸ І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.¹⁹ І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?²⁰ Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?²¹ Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.²² Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.²³ А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,²⁴ І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.²⁵ Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.²⁶ Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.²⁷ І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,²⁸ І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.²⁹ І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.³⁰ Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,³¹ Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.³² Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.³³ І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.³⁴ Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.³⁵ І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.³⁶ І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.³⁷ Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.³⁸ Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.³⁹ І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.⁴⁰ Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.⁴¹ І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.⁴² Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.⁴³ Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:⁴⁴ Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.⁴⁵ Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.⁴⁶ Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.⁴⁷ Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.⁴⁸ І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.⁴⁹ Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.⁵⁰ Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.⁵¹ І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.⁵² І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.⁵³ І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.⁵⁴ І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.⁵⁵ І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.⁵⁶ Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.⁵⁷ Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.⁵⁸ Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.⁵⁹ Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.⁶⁰ І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.⁶¹ І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.⁶² І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.⁶³ Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;⁶⁴ Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.⁶⁵ Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.⁶⁶ І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.⁶⁷ І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;⁶⁸ Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.⁶⁹ І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.⁷⁰ І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;⁷¹ Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.⁷² І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.