¹ Маскіл. Асафа. Слухай, народе мій, мого навчання! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх!² Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.³ Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,⁴ не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.⁵ Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;⁶ щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.⁷ Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;⁸ не були, як батьки їхні, - поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.⁹ Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.¹⁰ Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;¹¹ діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.¹² Дивні діла зробив він перед їхніми батьками в землі Єгипетській, на полі Цоан.¹³ Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив.¹⁴ Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.¹⁵ Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.¹⁶ Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.¹⁷ Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.¹⁸ І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.¹⁹ І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?²⁰ Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м'яса?»²¹ Тому, почувши те Господь, розгнівавсь і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.²² Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.²³ І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,²⁴ і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.²⁵ Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.²⁶ І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.²⁷ Пустив на них дощем, як порох, м'яса, і мов пісок морський, птаство пернате.²⁸ І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.²⁹ їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.³⁰ Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,³¹ як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.³² Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.³³ Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.³⁴ Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.³⁵ І згадували, що Бог - їхня скеля, що Бог Всевишній - їхній Відкупитель.³⁶ Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.³⁷ Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.³⁸ Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.³⁹ Згадав він, що вони - лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.⁴⁰ Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!⁴¹ Потім знов спокутували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.⁴² Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,⁴³ як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.⁴⁴ Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.⁴⁵ Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.⁴⁶ Віддав гусені врожай їхній, і сарані їхню працю.⁴⁷ Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні - памороззю.⁴⁸ Віддав градові їхню скотину, їхні отари - блискавицям.⁴⁹ Послав на них жар свого гніву, -обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.⁵⁰ Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.⁵¹ Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.⁵² І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.⁵³ Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.⁵⁴ Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.⁵⁵ Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.⁵⁶ Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.⁵⁷ І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий.⁵⁸ Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.⁵⁹ Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.⁶⁰ Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.⁶¹ Він видав у неволю свою силу, і славу свою - у ворожі руки.⁶² Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.⁶³ Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.⁶⁴ Священики їхні під мечем упали, - і не плакали вдовиці.⁶⁵ Тоді Господь мов зо сну пробудився неначе витязь, вином одолілий.⁶⁶ І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.⁶⁷ І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.⁶⁸ Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.⁶⁹ І збудував, мов небо свою святиню -як землю, що заснував її повіки.⁷⁰ І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.⁷¹ Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля - свою спадщину.⁷² І пас він їх у правоті серця свого, і вправними руками їх провадив.