1 Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.2 Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами - а був він ще хлопець - із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.3 Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.4 Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.5 А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.6 Каже їм: `Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені: 7 сниться мені, оце в'яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму.`8 То й кажуть до нього брати: `Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами?` І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.9 Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: `Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені.`10 І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: `Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?`11 Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.12 Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.13 А Ізраїль сказав до Йосифа: `Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них.` Він же відповів йому: `Я тут.`14 І сказав батько до нього: `Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку.` Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.15 Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: `Чого шукаєш?`16 Він же відрік: `Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?`17 А чоловік відповів: `Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан.` І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.18 Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.19 Тож казав один до одного: `Он іде той сновида!20 Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: - лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів.`21 Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, - сказавши: Не вбиваймо життя!22 Далі Рувим сказав до них: `Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте.` Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.23 І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,24 взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.25 І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать - аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.26 Тоді каже Юда до своїх братів: `Що нам з того, що вб'ємо нашого брата й прикриємо його кров?27 Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло.` І послухали його брати.28 Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.29 Тоді повернувся Рувим до ями - аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,30 і, прийшовши до братів, каже: `Хлопця немає, а я - куди піду?`31 І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,32 і послали квітчасту одежу батькові з словами: `Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні.`33 Пізнав він її і сказав: `Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!`34 Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.35 Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: `Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу.` І плакав за ним його батько.36 А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.