1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.2 І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:3 Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.4 І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.5 Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;6 а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.8 Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.9 І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.11 І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,12 щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!13 І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!14 Сіяч сіє слово.15 А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.16 Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,17 та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.18 А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,19 але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.20 А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.21 І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?22 Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.23 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!24 І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.28 Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?31 Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.32 Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.36 І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.37 І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!38 А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...40 І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?41 А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?