1 І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього безліч народу, аж так, що мусив зайти в човен і сидів на воді, а увесь народ був на березі біля моря.2 І навчав їх притчами багато і в навчанні Своєму казав їм: 3 Слухайте: Ось, вийшов сівач сіяти; 4 І коли сіяв, сталося, що одне (зерно) упало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його; 5 А інше впало на кам‘янисту [місцину], де замало йому грунту, і невдовзі зійшло, тому що грунт був не глибокий; 6 А коли зійшло сонце, зав‘яло, тому що не мало коріння, й засохло; 7 А деяке впало в терня, і терня виросло й заглушило [насіння], і воно не дало плоду; 8 А ще інше впало на добру землю і дало плід, котрий зійшов і виріс, і принесло: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше. 9 І сказав їм: Хто має вуха слухати, нехай чує! 10 А коли залишився без народу, ті, що були близько біля Нього разом з дванадцятьма учнями, запитали Його про притчу.11 І сказав їм: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим зовнішнім все подається в притчах. 12 Тож вони своїми очима можуть дивитися і не бачити, і своїми вухами можуть слухати, і не розуміють, нехай же не навернуться, щоби прощені були їм гріхи їхні. 13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? А як же вам зрозуміти всі притчі? 14 Сівач слово сіє. 15 [Посіяне] при дорозі означає тих, в котрих сіється слово, але [до котрих], коли почують, тієї ж хвилі приходить сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх. 16 У такий спосіб посіяне на кам‘янистій [місцині] також означає тих, котрі, коли почують слово, тієї ж миті з радістю приймають його. 17 Але не мають у собі коріння і непостійні; потім, коли прийде скорбота чи гоніння за слово, відразу спокусяться. 18 Посіяне в тернях означає тих, що чують слово, 19 Але в котрих клопоти віку цього, омана багатства та інші пожадання, входячи в них, глушать слово і воно буває без плоду. 20 А посіяне в добрий грунт означає тих, котрі слухають слово, і приймають, і приносять плід, один у тридцять, інший в шістдесят, а ще інший – у сто разів більше. 21 І сказав їм: Чи для того приносять свічку, аби поставити її під посудину чи під ліжко? Чи не для того, аби поставити її на свічнику? 22 Немає нічого утаємниченого, що не стане явним; і нічого не буває потаємного, що не вийде назовні. 23 Якщо хтось має вуха слухати, нехай чує! 24 І сказав їм: Завважуйте, що чуєте: Якою мірою міряєте, такою відміряно буде вам, і додасться вам, що слухаєте. 25 Бо хто має, тому додасться, а хто не має, у того відбереться те, що має. 26 І сказав: Царство Боже схоже на те, як чоловік насіння в землю кидає, 27 І спить, і підводиться вночі і вдень, і, як насіння сходить і росте, не відає він; 28 Бо земля сама собою приносить вруно, потім колосся, а відтак повне зерно на колосі; 29 А коли дозріє плід, негайно посилає серп, тому що настали жнива. 30 І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже? Чи якою притчею зобразимо його? 31 Воно – як зерно гірчичне, котре, як сіється в землю, найменше з усього насіння землі; 32 А коли, посіяне, сходить і стає найбільшим з-поміж усіх злаків, і пускає великі гілки аж так, що в затінку його можуть ховатися птахи небесні. 33 І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли чути;34 Без притчі не навчав їх, а учням Своїм наодинці з ними пояснював усе.35 Увечері того дня сказав їм: Перепливемо на той бік (озера). 36 І вони відпустили народ, взяли Його (Ісуса) з собою, як був Він у човні, з Ним були також інші човни.37 І зчинилася велика буря; хвилі били в човен аж так, що він уже виповнювався [водою].38 А Він спав на кормі на підвищенні. Його розбудили й сказали Йому: Учителю! Невже Тобі байдуже, що ми гинемо?39 І, підвівшися, Він заборонив вітрові і сказав морю: Вгамуйся, затихни! І вітер затих, і вчинилася глибока тиша.40 І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Чи у вас віри немає? 41 І виповнилися страхом великим, і гомоніли поміж собою: Хто ж це Такий, що й вітер, і море підкоряються Йому?