1 Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся йменням Ізраїля, і що вийшли із джерела юдейського, що клянетеся йменням Господнім і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоч не за істинного і не за правдою.2 Бо вони називають себе [такими], що вродилися від святого міста, і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваот – ймення йому.3 Найперше Я віддавна оголосив: із Моїх уст виходило воно, і Я повідав це, і несподівано вчиняв – і все справджувалося.4 Я знав, що ти упертий, і що в шиї твоїй жили залізні, і лоб твій – мідний.5 Тому й оголошував тобі віддавна, передніше ніж це приходило, і показував тобі, щоб ти не сказав: Ідол мій учинив це, і мій бовван і витворений мною, наказав, щоб те сталося.6 Ти чув, подивися на все це; невже ви не визнаєте цього? А нині Я сповіщаю тобі нове й утаємничене, і ти не відав цього.7 Воно сталося нині, а не давніше і не за день, і ти не чув про те, щоб ти сказав: Ось, Я знав це.8 Ти не чув, і не відав про це, і вухо твоє не було дотепер відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш підступно, і від самого лона [материнського] ти названий відступником.9 Заради ймення Мого відкладав гнів Мій і заради слави Моєї утримував Себе від винищення тебе.10 Ось, Я розплавив тебе, та не як срібло; випробував Я тебе в горні страждання.11 Заради Себе, заради Себе Самого вчиняю це, – інакше, яке було б ремство [на ймення Моє!] Слави Моєї не дам нікому.12 Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той самий, Я перший і Я останній.13 Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпросторила небеса; покличу їх, і вони постануть водночас.14 Зберіться всі і слухайте: Хто поміж вами провістив це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном і явить рамено Його над халдеями.15 Я, Я сказав, і покликав його; Я привів його, і шлях його буде щасливим.16 Підійдіть до Мене, вислухайте це: Я спочатку говорив не втаємничено; з того часу, як усе це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його.17 Так говорить Господь, Визволитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, що навчає тебе корисному, і веде тебе тим шляхом, котрим ти маєш ходити.18 О, якби ти зважав на заповіді Мої! Тоді мир твій був би, як ріка, і правда твоя – як хвилі морські.19 І насіння твого було б, як піску, і того, що походить з твого лона, – як піщинок; не затерлося б, не винищилося б ім'я його переді Мною.20 Виходьте з Вавилону, втікайте від халдеїв, з вигуками радости звіщайте і проповідуйте це, розповсюджуйте цю вістку до рубежів землі; кажіть: Господь спокутував за служника Свого Якова.21 І не спраглі вони в пустелях, через котрі Він їх веде. Він виджерелює воду їм з каменя; розтинає скелю, і ллється вода.22 А нечестивим немає миру, говорить Господь.