1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, прихили ухо твоє до розуму мого: 2 щоб ти зберіг собі розсудок, і щоб наука уста твої зберегла.3 Бо мед із уст чужої жінки капає, і бесіда її масніша від олії,4 але скін її гіркий, немов полин, і гострий, наче меч двосічний.5 Ноги її низходять до смерти, кроки її простують до Шеолу.6 Стежки життя вона не знає; хода її непевна, їй до того байдуже.7 Отож, сину мій, слухай мене, не відступай від слова уст моїх.8 Відсторони твою дорогу геть від неї, не наближайсь до дверей її дому,9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, а твоїх літ - людям немилосердним;10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, щоб труди твої не переходили в чужий дім,11 щоб не стогнав ти по тому, як тіло твоє і твоя плоть змарніють,12 щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, серце моє погордувало докором?13 Я голосу вчителів моїх не слухав, і до наставників моїх не нахиляв я вуха.14 Я мало не потрапив у крайнє лихо поміж зборищем-громадою!”15 Пий воду з твого водозбору, воду, що б'є із власної криниці.16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, твої потоки по майданах?17 Нехай будуть тобі одному, а не чужим разом з тобою.18 Нехай живець твій буде благословенний, втішайся дружиною твоєї юности.19 Премила лань! Люба сарна! Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, у любощах її стало кохайся!20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, до грудей сторонньої горнутись?21 Дороги людські в Господа перед очима, і він вирівнює всі стежки їхні.22 Злого ловлять власні переступи, у пута власного гріха він потрапляє.23 Він помирає з-за браку науки, з-за своєї надмірної глупоти він блукає.