1 Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слів твоїх нехай буде небагато.2 Бо, як сновидіння бувають від численних клопотів, так голос глупака пізнається з його велемовности.3 Коли даєш Богові обітницю, то поквапся виконати її, тому що він не прихильний до безглуздих; що обіцяв, – виконай.4 Краще тобі не обіцяти, аніж пообіцяти і не виконати.5 Не дозволяй устам твоїм заводити у гріх плоть твою; і не кажи перед ангелом Божим: Це – помилка! Навіщо тобі вчиняти, щоб прогнівався Бог на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх?6 Тому що в багатьох сновидіннях і в багатьох словах багато й марноти; але ти бійся Бога.7 Якщо ти побачиш будь-де утиски бідному та нехтування судом і правдою, то не дивуйся з того: тому що за високим спостерігає вищий, а за ним – ще вищий;8 А перевага країни загалом є цар, котрий піклується про країну.9 Хто любить срібло, той не насититься сріблом; і хто любить багатство, тому не має користі від нього. І оце – марнота!10 Примножується майно, примножуються й споживачі його; і яка втіха для володаря його, хіба що дивитися своїми очима?11 Солодкий сон трудівника, чи мало, а чи багато він з'їсть; але перенасичення багатого не дає йому заснути.12 Є болісна недуга, котру бачив я під сонцем: багатство, накопичене володарем його на шкоду йому.13 І гине багатство це від лихої пригоди: народив він сина – і нічогісінько немає в руках у нього.14 Як вийшов він голим з лона матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічогісінько не візьме від праці своєї, що міг би взяти з собою.15 І оце важка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. То яка йому користь, що він трудився на вітер?16 А він же упродовж цілого життя у днях своїх їв у пітьмі, у великому роздратуванні, в смутку і в досаді.17 А ось іще я знайшов добре і приємне: їсти і пити і втішатися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудився під сонцем у всі дні життя свого, котрі дав йому Бог; тому що це його доля.18 І, якщо якомусь чоловікові Бог дав багатство і майно, і дав йому владу користуватися від них, і брати свою частку, і насолоджуватися від трудів своїх, то це дар Божий.19 Не довго будуть у нього в пам'яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його..