1 У скорботі своїй вони щоранку будуть шукати Мене і говорити: Ходімо, повернемося до Господа! Бо Він уразив – Він і уздоровить нас: поранив – і перев'яже наші рани;2 Оживить нас за два дні, третього дня поставить нас, і ми будемо жити перед лицем Його.3 Отак спізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як вранішня зоря – з'ява Його, і Він прийде до нас, як дощ, мов пізній дощ, зросить землю.4 Що вчиню тобі, Єфреме? Що вчиню тобі, Юдо? Благочестя ваше, мов уранішній туман, і, як роса, що квапливо щезає.5 Тому Я уражав через пророків і бив їх словами уст Моїх, і суд Мій, мов світло, що сходить.6 Бо Я милости хочу, а не пожертви, і Боговедення більше від усеспалення.7 А вони, мов Адам, порушили заповіта і там зрадили Мене.8 Ґілеад – місто злочинців, заплямоване кров'ю.9 Як розбійники чатують на людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і вчиняє мерзоти.10 У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння у Єфрема, споганів Ізраїль.11 І тобі, Юдо, вибране жниво, коли Я поверну полон народу Мого.