2 нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!3 Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:10 вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:13 Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.16 Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.17 Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?20 Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,22 бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,27 і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!30 Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.34 Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...38 Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,42 вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,43 як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,68 а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!