1 Заговорив Білдад із Шуаху та й мовив: 2 «Доки ж таке говоритимеш, і слова твоїх уст будуть, неначе буревій?3 Чи то ж Бог перекручує право, і Всемогутній кривить справедливість?4 Коли діти твої згрішили проти нього, то він і видав їх у руки їхніх переступів.5 Ти ж, якіцо будеш шукати Бога, як Всемогутнього будеш благати,6 як будеш чистий, правий, то він тепер напевне дбатиме про тебе й обновить тобі домівку правди.7 І твоє перше щастя буде маленьким, та сильно забуяє те, що прийде.8 Спитай лишень у давніх поколінь, уважай на досвід предків,9 бо ми, вчорашні, не знаємо нічого, тінь на землі - дні наші.10 Вони навчать тебе і тобі скажуть, візьмуть науку зо свого серця.11 Хіба росте тростина без мочару? Чи очерет буяє на безвідді?12 Ще в повному цвіту він, ще не стятий, а вже раніш, ніж інша трава, в'яне.13 Отака доля всіх, що забувають Бога, надія ж нечестивого пропаща.14 Його надія - нитка, а певність - павутиння.15 Обіпреться об дім свій, та цей не встоїться; ухопиться за нього, -не вдержиться.16 Він повний сил на сонці, його галуззя поза сад сягає;17 поміж каміння вплітається його коріння і врізується в саме серце скелі.18 Та коли вирвуть його з його місця, воно зрікається його: `Я тебе не знаю!`19 Тож так гниє він на дорозі, коли з землі вже інші виростають.20 О ні! Безвинного Бог не відштовхує, ані злочинцеві руки не простягає.21 Він ще наповнить уста твої сміхом, уста твої веселим окликом.22 І ворогів твоїх стид укриє, і намет нечестивих зникне.»