1 І засурмив п‘ятий Ангел, і я побачив зорю, що з неба упала на землю, і дано було їй ключа від колодязя безодні;2 Вона відчинила колодязя безодні, і вийшов дим із колодязя, як дим із великої печі; і потьмарилося сонце і повітря від диму з колодязя.3 І з диму вийшла сарана на землю, і дано було їй владу, яку мають земні скорпіони.4 І сказано було їй, щоб не чинила шкоди траві земній і жодному зіллю і жодному дереві, а лише самим людям, котрі не мають печаті Божої на чолах своїх.5 І дано їй не убивати їх, а тільки мучити п‘ять місяців; і муки від неї схожі на страждання від скорпіона, коли вжалить людину.6 За тих днів люди будуть шукати смерти, але не знайдуть її; зажадають померти, але смерть утіче від них.7 На вигляд свій сарана була схожа на коней, що налаштовані для бою; і на головах у неї наче вінці, схожі на золото, а обличчя її, – мов обличчя людські.8 І волосся у неї, – мов коси в жінок, а зуби в неї були, як лев‘ячі;9 На ній були панцері, наче панцері залізні, а шум від крил її – гуркіт від колісниць, коли багато коней мчать на битву.10 У неї були хвости, мов у скорпіонів, і в хвостах її були жала; а влада її була – шкодити людям п‘ять місяців.11 А царем над собою мала вона Ангела безодні; ім‘я йому єврейською Аваддон, грецькою Аполліон.12 Одне горе пройшло; ось, ідуть за ним ще два горя.13 І засурмив шостий Ангел, і я почув один голос від чотирьох рогів золотого жертовника, який стояв перед Богом,14 Що говорив шостому Ангелові, котрий мав сурму: Звільни чотирьох Ангелів, зв‘язаних біля великої ріки Єфрат.15 І звільнені були чотири Ангели, приготовлені на годину, і день, і місяць, і рік, для того, щоб умертвити третину людей.16 Число кінного війська було двадцять тисяч по десять тисяч, і я чув їхнє число.17 Отак я бачив у видінні коней і тих, що сиділи на них, котрі мали на собі панцері вогняні, і гіяцинтові, і сірчані; голови у коней – як голови лев‘ячі, і з ротів їхніх виходив огонь, дим і сірка.18 Від оцих трьох виразок, від вогню, диму і сірки, що виходили з їхнього рота, померла третина людей;19 Бо сила коней була в їхньому роті і в їхніх хвостах; а хвости їхні були схожі на зміюк, і мали голови, і ними вони шкодили.20 А інші люди, котрі не вмерли від цих виразок, не покаялися за вчинене руками своїми, аж так, щоб не поклонятися демонам, ані золотим, срібним, мідним, кам‘яним і дерев‘яним ідолам, котрі не можуть ні бачити, ні чути, ані ходити.21 І не покаялися вони за вбивства свої, ні за чаклунства свої, ні за розпусту свою, ані за крадіжки свої.