1 І відповідав Йов, і сказав: 2 Іще й нині гірка мова моя; страждання мої важчі стогонів моїх.3 О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до трону Його!4 Я виклав би перед Ним справу мою і уста мої виповнив би виправданнями;5 Пізнав би слова, котрими Він відповість мені і зрозумів би, що Він скаже мені.6 Невже Він у повній могутності почав би змагатися зі мною? О, ні! Він лише надав би сили мені.7 Тоді праведник міг би змагатися з Ним, – і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.8 Та ось, я йду уперед, і немає Його, назад – і не знаходжу Його;9 Чи учиняє Він щось на лівому боці, я не бачу; чи ховається праворуч, не бачу.10 Але Він знає шлях мій; Нехай же випробує мене, – вийду, мов золото.11 Нога моя упевнено тримається стежки Його; шляхи Його я зберігав і не ухилявся.12 Від заповіді уст Його не відступав; слова уст Його оберігав краще, аніж власні правила.13 Але Він непохитний; і хто відхилить Його? Він чинить, чого забажає душа Його.14 Так, Він виконає, що належить мені; і подібного до цього багато в Нього.15 Тому я тремчу перед Ним; розмірковую, і страхаюся Його.16 Бог знесилив серце моє, і Всемогутній настрашив мене.17 Чому ж я не знищений передніше цієї пітьми, і Він не приховав мороку від лиця мого!