1 Сину мій! Зважай на мудрість мою і прихили вухо твоє до розуму мого,2 Щоб дотриматися розважливости, і щоб уста твої зберегли знання.3 Бо мед із уст чужої дружини капає, і бесіда її масніша від олії.4 Але наслідки від неї гіркі, мов полин, гострі, як меч двосічний;5 Ноги її зводять до смерти, а ступні її сягають пекла.6 Якби ти зажадав спізнати стежку життя її, то шляхи її не постійні, і ти не пізнаєш їх.7 Отож, дітоньки, слухайте мене і не відступайте од слів моїх.8 Ходи якомога далі від неї шляхом своїм і не підходь близько до дверей оселі її,9 Щоби здоров'я твого не віддати іншим і літ твоїх – немилосердному.10 Щоб не насичувалися твоєю силою чужинці, і напрацьоване тобою не переходило в чужий дім.11 І будеш стогнати потім, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, –12 І скажеш: Нащо я ненавидів повчання, і серце моє знехтувало викриттям,13 І я не зважав на голос учителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх;14 Ледве не став я співучасником усілякого зла серед зібрання і громади!15 Пий воду із твоєї водойми, і ту, що витікає з твоєї криниці.16 Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки води – по майданах;17 Нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужинцям із тобою.18 Джерело твоє нехай буде благословенне, і втішайся дружиною юности твоєї.19 Люб'язною ланню і пречудовою сарною; груди її нехай напувають тебе о будь-якій порі; любов'ю її насолоджуйся постійно.20 І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою і пригортати груди чужої?21 Бо перед очима Господніми шлях людини, і Він вимірює всі стежки її.22 Лиходія полонять власні беззаконня його, і в пута гріха свого він потрапляє.23 Він помирає без повчань і від великого безуму свого блукає.