1 Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.2 Це була та Марія, що помазала Господа миром та обтерла його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.3 Послали сестри передати йому: Господи, той, кого ти любиш, хворіє.4 Почувши це, Ісус сказав: Ця недуга не є на смерть, але на Божу славу, щоб Божий Син прославився через неї. 5 Любив Ісус Марту, і сестру її, і Лазаря.6 Коли ж почув, що хворіє, тоді залишився на два дні на тому місці, в якому перебував.7 Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею. 8 Кажуть йому учні: Учителю, таж ось юдеї намагалися тебе камінням побити, а ти знову туди йдеш?9 Відповів Ісус: Чи не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить удень, - не спотикнеться, бо бачить світло світу цього. 10 Якщо хто ходить уночі, то спотикнеться, бо нема світла в ньому. 11 Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, - піду розбудити його. 12 Сказали його учні: Господи, якщо заснув, - одужає.13 Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що говорить про звичайний сон.14 Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер, 15 і радію за вас, що я не був там, щоб ви повірили; але ходімо до нього. 16 Сказав своїм співучням Тома, званий ще Близнюком: Ходімо й ми, щоб умерти з ним.17 Прийшовши, Ісус виявив, що він уже чотири дні як був у гробі.18 Витанія була близько від Єрусалима, яких п'ятнадцять стадій.19 Багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб за брата розважити їх.20 Коли Марта почула, що йде Ісус, зустріла його. Марія ж сиділа в хаті.21 Сказала Марта до Ісуса: Господи, якби ти був тут, не помер би мій брат.22 Але й тепер знаю, що Бог дасть тобі те, що лишень попросиш у Бога.23 Каже їй Ісус: Твій брат воскресне. 24 Мовить до нього Марта: Знаю, що воскресне при воскресінні, останнього дня.25 Сказав їй Ісус: Я є воскресіння і життя; хто вірить у мене, - хоч і помре, житиме. 26 І кожний, хто живе, й вірить у мене, - не помре повік. Чи віриш ти в це? 27 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що ти Христос, Син Божий, що приходить у світ.28 Сказавши це, пішла й потайки покликала свою сестру Марію. Мовила потайки: Учитель прийшов і кличе тебе.29 Вона ж, як почула, швидко встала й пішла до нього.30 Бо Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла його Марта.31 А юдеї, які були з нею в хаті і втішали її, побачивши, що Марія квапливо встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.32 Як прийшла Марія туди, де був Ісус, і його вгледіла, впала йому до ніг і промовила: Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би.33 Щойно побачив її Ісус, як вона плаче, та юдеїв, що прийшли з нею, які теж плакали, розжалобився духом і сам зворушився.34 Спитав: Де ви його поклали? Відповіли йому: Господи, іди й поглянь.35 Заплакав Ісус.36 Загомоніли юдеї: Дивись, як він любив його.37 Деякі з них зауважували: Він, який відкрив очі сліпому, чи не міг би зробити так, щоб і цей не помер?38 Перебуваючи у внутрішній жалобі, приходить Ісус до гробу. Це була печера, до якої камінь прилягав.39 Промовив Ісус: Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже йому.40 Зауважив їй Ісус: Чи не сказав я тобі, що коли віритимеш, - побачиш Божу славу? 41 Відвалили камінь, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору, і промовив: Батьку, хвалу тобі віддаю, що ти вислухав мене. 42 Я знав, що завжди мене вислухаєш, але задля юрби, що стоїть довкола, я сказав, аби повірили, що ти мене послав. 43 Промовивши це, закликав гучним голосом: Лазарю, виходь! 44 [І] вийшов померлий. Руки й ноги його сповиті були пасами, а обличчя - хусткою. Каже їм Ісус: Розв'яжіть його й пустіть, щоб ходив. 45 Тоді багато юдеїв, що прийшли були до Марії і побачили, що він зробив, повірили в нього.46 Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що зробив Ісус.47 Зібралися архиєреї і фарисеї на раду й говорили: Що нам робити? Адже ця людина робить багато чуд!48 Якщо лишимо його, - всі повірять у нього; і прийдуть римляни, заберуть і місце, і наш народ.49 Один з них, якийсь Каяфа, що був того року архиєреєм, сказав їм: Ви нічого не знаєте,50 і не думаєте, що нам ліпше, щоб одна людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув.51 Це він сказав не від себе, але, будучи того року архиєреєм, пророкував, що Ісус мав померти за народ,52 - і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.53 Отже, з того дня змовилися вбити його.54 Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти у край, що біля пустині, до міста, що називається Єфрем, і тут залишався з учнями.55 Наближалася юдейська Пасха і багато людей з країни пішло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.56 Шукали тоді Ісуса, говорили між собою, стоячи в храмі: Як ви вважаєте, чи не прийде Він на свято?57 Видали архиєреї і фарисеї наказ: якщо хто довідається, де він є, щоб доніс, аби схопити його.