1 Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас?2 Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди.3 Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець.4 Таку надію маємо через Христа до Бога,5 не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога6 який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє.7 Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя;8 то наскільки славнішим буде служіння Духа?9 Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі.10 Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу.11 Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі.12 Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю,13 і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає.14 Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі.15 І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці.16 Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало.17 Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода.18 Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа.