Читаємо: 1 Самуїла 10, Римлян 8

¹ І взяв Самуїл олїйню посудинку та й полив з неї голову йому, потім поцїлував його й промовив: Сим помазав тебе Господь у князї над народом своїм Ізраїлем. Царювати меш над людом Господнїм і визволиш його з потали ворогів його, що окружили його; а ось тобі й ознака, що Господь помазав тебе в царі над своїм наслїддєм:² Як пійдеш від мене, зустрінешся коло гробу Рахилиного на гряницї Беняминовій, в Зелзасї, з двома чоловіками, що скажуть тобі: Ослицї, що ти ходив шукати, знайшлись, та панотцеві твойму байдуже тепер про ослицї; він журиться про вас і каже: Що сталось із моїм сином?³ Як же пійдеш звідти далїй і прийдеш до Тавор-дуба, зустрїнуть тебе там три чоловіка, що йти муть у Бетель до Бога. Один нести ме троє козенят, один три буханцї хлїба, а один бурдюк вина.⁴ Вони тебе повитають і дадуть тобі два буханцї хлїба, і ти приймеш від них.⁵ Потім прийдеш на горбок Божий, де стоїть залога Филистійська, і як увійдеш там у місто, зустрінеш громаду пророків, що сходити муть з вижини, і перед ними арфа, бубен, сопілка і гуслї, а вони пророкують;⁶ І зійде на тебе дух Господень, що й ти, як вони, будеш пророкувати, і відмінишся в иншого чоловіка.⁷ І як здїйсняться сї ознаки, тодї чини, що може рука твоя; бо з тобою Бог.⁸ І прийдеш перш мене в Галгал, бо й я прийду туди до тебе, щоб там принести всепаленнє і мирну жертву. Сїм день дожидай, покіль прийду до тебе і з'ясую тобі, що чинити.⁹ Як же Саул обернувся, щоб ійти від Самуїла, дав йому Бог инше серце, і всї ознаки сповнились того ж дня.¹⁰ Як прийшли вони туди на узгіррє, зустріла його громада пророків, і найшов на його дух Божий, і він пророкував між ними.¹¹ Як убачав же його, хто знав його перше, як він однаково з иншими пророками пророкує, питали одно одного: Що се зробилось із Кисовим сином? Чи то ж і Саул у пророках?¹² І відказував один другому: А тим хто батько? З сього повстала приповідка: Чи то ж і Саул у пророках?¹³ Як же перестав пророкувати, прийшов він на узгіррє.¹⁴ І поспитав дятько Саулів у його і в слуги його: Куди ви ходили? Каже: Шукати ослиць, а як нїде не знайшли, кинулись до Самуїла.¹⁵ І каже Саулів дядько: Розкажи менї, що вам казав Самуїл.¹⁶ Відказав Саул дядькові: Сказав нам, що ослицї знайшлись. А про те, що Самуїл сказав про царство, не признавсь йому.¹⁷ І поскликав Самуїл нарід до Господа в Массифу,¹⁸ І промовив синам Ізрайлевим: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Я вивів Ізраїля з Египту, і визволив вас із потали в Египтїїв і в усїх царств, що вас тїснили.¹⁹ Ви ж тепер покинули вашого Бога, що був помочником вашим у всїх ваших нуждах і тїснотах, та й сказали: Царя постав над нами! Оце ж ставайте перед Господом по поколїннях і по родинах ваших.²⁰ І звелїв Самуїл приступати всїм поколїнням Ізрайлевим, і впав жереб на поколїннє Беняминове.²¹ Тодї звелїв поколїнню Беняминовому приступати по родинам, і вказав жереб родину Матріївську. Тодї звелїв родинї Матріївській приступати чоловік за чоловіком, і вказав жереб Саула Кисенка. Тільки ж його шукали, та й не знайшли.²² І поспитали ще раз Господа: Чи він же прийде? І відказав Господь: Він сховавсь дома.²³ І побігли туди й привели його. І як увійшов між люде, перевисшував кожного цїлою головою.²⁴ І промовив Самуїл до всього люду: Ви бачите, кого вибрав Господь; не має він нїкого до пари. І кликнув увесь нарід: Нехай жиє царь!²⁵ І виложив Самуїл перед народом права царські, списав їх у книзї та й положив перед Господом. І відпустив Самуїл увесь люд, кожного в домівку його.²⁶ Пійшов і Саул додому в Гиву і провожали його хоробрійші, що порушив Господь серця їм;²⁷ Деякі негідники мовляли: Чи сьому то спасати нас? і нехтували ним, і не принесли йому нїякого гостинця. Але він наче б не замічав того.

¹ Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.² Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.³ Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,⁴ щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.⁵ Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, - про духовне.⁶ Думаннє бо тїлесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.⁷ Тим що думаннє тїлесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.⁸ Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.⁹ Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.¹⁰ Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.¹¹ Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.¹² Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.¹³ Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.¹⁴ Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!¹⁶ Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,¹⁷ коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.¹⁸ Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.¹⁹ Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.²⁰ Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,²¹ що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.²² Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.²³ Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.²⁴ Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?²⁵ Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.²⁶ Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.²⁷ Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.²⁸ Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;²⁹ бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.³¹ Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?³² Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?³³ Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!³⁴ Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!³⁵ Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?³⁶ Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.³⁷ Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.³⁸ Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,³⁹ нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.