Читаємо: Буття 12, Матвія 11

¹ І рече Господь Аврамові: Зійди з землї твоєї і від роду твого і з домівки отця твого у ту землю, що тобі покажу.² І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звеличу імя твоє, і будеш благословен.³ І благословлю благословляючих тебе, а кленучих тебе проклену. І благословляться в тобі всї племіння землї.⁴ І пійшов Аврам, як глаголав йому Господь, і йшов із ним Лот. Аврамові ж було сїмдесять год, як ізійшов із Гарану.⁵ І взяв Аврам Сару, жінку свою, да Лота, сина брата свого, і все майно своє, яке нажили в Гаранї, і всякі душі, що здобули в Гаранї, та й зійшли геть, щоб ійти в землю Канаанську. І прийшли в Канаан землю.⁶ І пройшов Аврам землю до врочища Сихема, до дубрави Морv, Канаанеї ж тодї жили в тій землї.⁷ І явивсь тодї Господь Аврамові, і рече йому: Потомкам твоїм надїлю землю сю. І спорудив там він жертівника Господеві, що явивсь йому.⁸ І двинув звідти в гори, на восток ід Бетелю, і напяв намет свій на захід соньця від Бетеля, а від Гая на востоцї, і спорудив там жертівника Господеві, і призвав імя Господнє.⁹ І подававсь Аврам усе далїй та далїй, простуючи на полуднє.¹⁰ І сталась голоднеча в тій землї, і спустивсь Аврам у Египет на пробуваннє таменькі, бо тяжка була вона в тій землї.¹¹ Сталося ж, як наближавсь до входу в Египет, рече він Сарі, жінцї своїй: Оце ж я знаю, що ти молодиця гарна.¹² От, як Египтяне тебе побачять, дак і казати муть: Се жінка його, та й убють мене, тебе ж оставлять живою.¹³ Кажи ж, що ти менї сестра, щоб добре менї було задля тебе.¹⁴ І сталось, як прийшов Аврам у Египет, от і вбачали Египтяне, що жінка його була молодиця гарна дуже.¹⁵ І як побачили її врядовики Фараонові, дак вихваляли перед Фараоном, і взято молодицю в палати Фараонові.¹⁶ І з Аврамом обійшовся він добре задля неї, і надїлено його вівцями й волами, ослами й рабами, рабинями й ослицями й верблюдами.¹⁷ Та вдарив Господь Фараона й дом його тяжкими язвами задля Сари, жінки Аврамовоі.¹⁸ І прикликав Фараон Аврама та й каже: Що се вдїяв єси менї? Чом не сказав єси менї, що вона жінка тобі?¹⁹ Про що певнив єси: Вона сестра менї? Я й узяв її собі за жінку. Тепер же ось тобі жінка твоя; возьми її та й ійди собі.²⁰ І повелїв Фараон людям своїм, щоб випроводили його й жінку його і усе, що було його.

¹ І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.² Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх,³ сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?⁴ Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили:⁵ слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.⁶ І щасливий, хто не поблазнить ся мною.⁷ Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?⁸ Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.⁹ Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.¹⁰ Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.¹¹ Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.¹² І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.¹³ Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана.¹⁴ І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.¹⁵ Хто має уші слухати, нехай слухає.¹⁶ Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,¹⁷ та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.¹⁸ Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.¹⁹ Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.²⁰ Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:²¹ Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.²² Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам.²³ І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї.²⁴ Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.²⁵ І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.²⁶ Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.²⁷ Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.²⁸ Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.²⁹ Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.³⁰ Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.