Читаємо: Буття 16, Матвія 15

¹ А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї була єгиптянка невільниця, а ймення їй Аґар.² І сказала Сара Аврамові: Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї одержу я сина. І послухався Аврам голосу Сари.³ І взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку Аґар, свою невільницю, по десяти літах перебування Аврамового в землі ханаанській, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку.⁴ І він увійшов до Аґари, і вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою.⁵ І сказала Сара Аврамові: Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лоня твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Нехай розсудить Господь поміж мною та поміж тобою!⁶ І промовив Аврам до Сари: Таж невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очах твоїх. І Сара гнобила її. І втекла Аґар від обличчя її.⁷ І знайшов її Ангол Господній біля джерела води на пустині, біля джерела на дорозі до Шур,⁸ і сказав: Аґаро, Сарина невільнице, звідки ж то прийшла ти, і куди ти йдеш? Та відказала: Я втікаю від обличчя Сари, пані моєї.⁹ А Ангол Господній промовив до неї: Вернися до пані своєї, і терпи під руками її!¹⁰ І Ангол Господній промовив до неї: Сильно розмножу потомство твоє, і через безліч буде воно незліченне.¹¹ І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім'я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї недолі.¹² А він буде як дикий осел між людьми, рука його на всіх, а рука всіх на нього. І буде він жити при всіх своїх браттях.¹³ І назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: Ти Бог видіння! Бо сказала вона: Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене?¹⁴ Тому джерело було назване Джерело Живого, Хто бачить мене, воно поміж Кадешем та поміж Баредом.¹⁵ І вродила Аґар Аврамові сина, а Аврам назвав ім'я свого сина, що вродила Аґар: Ізмаїл.¹⁶ А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ, коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла.

¹ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:² Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.³ А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?⁴ Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.⁵ А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,⁶ то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.⁷ Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:⁸ Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!⁹ Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...¹⁰ І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!¹¹ Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.¹² Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?¹³ А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.¹⁴ Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...¹⁵ А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.¹⁶ А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?¹⁷ Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?¹⁸ Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.¹⁹ Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.²⁰ Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!²¹ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.²² І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!²³ А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!²⁴ А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...²⁵ А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!²⁶ А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...²⁷ Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.²⁸ Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.²⁹ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.³⁰ І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.³¹ А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!³² А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.³³ А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?³⁴ А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.³⁵ І Він ізвелів на землі посідати народові.³⁶ І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.³⁷ І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...³⁸ Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.³⁹ І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.