Читаємо: Буття 21, Матвія 20

¹ А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.² І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.³ І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.⁴ І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.⁵ А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.⁶ І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.⁷ І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.⁸ І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.⁹ І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.¹⁰ І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.¹¹ Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.¹² І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.¹³ І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.¹⁴ І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.¹⁵ І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.¹⁶ І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.¹⁷ І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там.¹⁸ Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.¹⁹ І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.²⁰ І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.²¹ І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.²² І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!²³ А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.²⁴ І сказав Авраам: Я присягаю!²⁵ І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.²⁶ І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.²⁷ І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.²⁸ І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.²⁹ І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?³⁰ А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.³¹ Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.³² І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.³³ А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.³⁴ І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.

¹ Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.² Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.³ А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,⁴ та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.⁵ Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.⁶ А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?⁷ Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.⁸ Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.⁹ І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.¹⁰ Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.¹¹ А взявши, вони почали нарікати на господаря,¹² кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...¹³ А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?¹⁴ Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.¹⁵ Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?¹⁶ Отак будуть останні першими, а перші останніми!¹⁷ Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:¹⁸ Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...¹⁹ І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!²⁰ Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.²¹ А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.²² А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.²³ Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.²⁴ Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.²⁵ А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.²⁶ Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.²⁷ А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.²⁸ Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!²⁹ Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.³⁰ І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!³¹ Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!³² Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?³³ Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!³⁴ І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.