¹ Як же окріпло царство в руцї в Соломона, посвоячився Соломон із Фараоном, Египецьким царем, і взяв за себе дочку Фараонову й привів її в Давидів город, покіль не скінчить будови палати своєї й храму Господнього й муру навкруги Ерусалиму.² Тодї приносив люд жертви ще на висотах, до того бо часу не був ще збудований дім імени Господньому.³ Соломон любив Господа і ходив в установах отця свого Давида, але й він приносив жертви й палив кадило на висотах.⁴ І подався царь у Габаон, щоб там жертвувати, бо се була найповажнїща жертівна висота. Тисячу всепалень принїс Соломон на тому самому жертівнику.⁵ У Габаонї ж обявивсь Господь Соломонові вночі вві снї, й рече Бог: Проси, що дав би я тобі.⁶ І відказав Соломон: Ти виявив мойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожностї й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і є воно тепер.⁷ Оце ж, Господи, Боже мій, вчинив єси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не знаю нї виходу, нї ввіходу;⁸ І раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути;⁹ То ж дай слузї твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом?¹⁰ І вподобав Господь, що Соломон просив сього.¹¹ І рече йому Бог: За те, що ти просив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,¹² То я вволю твою волю: даю тобі мудре й розумне серце, так що рівнї тобі нї перше тебе не було, нї послї тебе не зявиться.¹³ Ба й тим, чого не прохав єси, надїляю тебе: і багацтвом, і славою, так що рівнї тобі не буде між царями, покіль віку твого;¹⁴ І коли ходити меш путьми моїми, пильнуючи установ моїх і заповідей моїх, як отець твій Давид ходив, так дам тобі й вік довгий.¹⁵ І прокинувся Соломон, і зрозумів, що се сновидїннє. Вернувшися ж у Ерусалим, приступив перед скриню закону Господнього, й принїс жертви всепалення та жертви мирні, й зладив велику гостину про всї слуги свої.¹⁶ Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.¹⁷ І каже одна молодиця: Прошу, пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хатї, й я породила при нїй в тій хатї;¹⁸ На третий же день, як я породила, злягла й ся молодиця. І були ми вдвох; нїкого чужого з нами в хатї не було;¹⁹ І вмер синок сієї молодицї вночі, бо вона приспала його;²⁰ Вона ж устала серед ночі, узяла мою дитину зпід мого боку, тим часом, як служебка твоя спала, та положила її до свого лоня, свою ж мертву дитину положила до моєї грудї;²¹ Як же встала я вранцї годувати дитинку мою, коли ж воно мертве. Та як я придивилась до його вранцї пильно, бачу, що се не моя дитинка, що я вродила.²² Друга ж молодиця каже: Нї! моя дитина жива, а твоя дитина мертва. А та править: Нї! твоя дитина мертва, а моя живенька. І змагались так перед царем.²³ І рече царь: Ся править: ось моя дитина живенька, а твоя мертва, а та править: нї! твоя дитина мертва, а моя живенька.²⁴ І повелїв царь: Подайте менї меча! Як же принесено меча перед царя,²⁵ Повелїв царь: Розітнїть живе хлопятко надвоє, та й дайте сїй половину, а тій половину.²⁶ І каже тодї молодиця, та, що дитина в її була жива, цареві - бо серце її заворушилось з жалю за синком своїм: Благаю тебе, добродїю мій, оддай їй живеньку дитинку, не вбивай! А друга промовила: Нехай не буде нї менї, нї тобі, розтинайте!²⁷ І розсудив царь: Оддайте тій першій живу дитину, не вбивайте! та її мати.²⁸ Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, сповнились усї шаною й страхом перед царем; зрозуміли бо, що в йому був Божий розум, щоб судити.

¹ Оце ж Соломон був царем над усїм Ізраїлем.² А ось, які були в його старші урядники: Азарія, син Садока сьвященника;³ Елихореф та Ахія, сини Сиви, були писарями. Йосафат Ахилуденко був дїєписцем;⁴ Банея Йодаєнко повелївав над військом; Садок та Абіятар були сьвященниками;⁵ Азарія Натаненко наглядав над війтами, а Завут, син Натана, був сьвященником і приятелем царським;⁶ Ахисар наглядав над палатою, а Адонирам над подушним.⁷ І було в Соломона дванайцять війтів над усїм Ізраїлем. Вони обмисляли царя й його двір живностю. Що місяця в роцї мусїв один з них вистачати обмисел дворовий.⁸ І се їх імення: Бенгур на Ефраїм-горах;⁹ Бендекер - в Маказї й в Шаалбимі й в Бетсамисї й в Елонї й в Бетхананї;¹⁰ Хезеденко в Аруботї; йому вказано Сохо та все займище Хеферське;¹¹ Абинадабенко: увесь НаФат-Дор; він мав Тафату, дочку Соломонову, за жінку.¹² Баана Ахилуденко мав під собою: Таанах і Мегіддо й увесь Бет-Сан, що коло Сартана під Езреелем, від Бет-Сану до Абел-Мехола аж за Йокмеам;¹³ Геберенко в Рамотї Галаадському; а мав він під собою оселї Яірові Манассієнкові, що в Галаадї, і країну Аргоб у Базанї, шістьдесять великих городів з мурами й мідяними засовами;¹⁴ Ахинадаб Гидденко був в Маханаїмі;¹⁵ Ахимаас в Нафталїї; й він узяв за себе дочку Соломонову, Басемату;¹⁶ Баана Хушаєнко, ув Ассері й Баалотї;¹⁷ Йосафат Паруахенко - в Іссахарі;¹⁸ Шимей, син Ели, в Беняминї;¹⁹ Гебер Урієнко - в Галаад-землї, в землї Сигона, царя Аморійського, й Оговій, царя Базанського. Він був приставлений над усїм в тій землї.²⁰ Юда й Ізраїль многолїчні як пісок у морі, їли, пили й веселились.²¹ І царював Соломон над усїма царствами од Евфрат-ріки до землї Филистійської й до границь Египецьких. Вони приносили гостинцї й служили Соломонові, покіль віку його.²² Живность же Соломонову на кожний день становили: трийцять мір пшеничньої муки, й шістьдесять мір инчої муки,²³ Десять годованих волів, двайцять волів з пасовища й сотня овець, не лїчивши оленїв, серн і сугаків та годованої птицї.²⁴ Бо він панував над усією землею по тім боцї ріки, від Типсаха до Гази, над усїма царями по тім боцї ріки, й був у його мир округи на всї боки.²⁵ І жили собі Юда й Ізраїль впокійно, кожен під виноградиною своєю й під смоквою своєю, від Дану та й до Берсабиї, покіль було віку Соломонового.²⁶ І було в Соломона сорок тисячей коней до колесниць, а дванайцять тисяч коней верхових.²⁷ І обмисляли ті урядники царя Соломона, й доставляли всї потреби до стола царського, кожен свого місяця; не допускали вони недостачі в нїчому.²⁸ І ячмінь і солому про конї й мули доставляли вони за чергою на місце, де зупинявся царь.²⁹ І надїлив Бог Соломона великою мудрістю й постеріганнєм і багацтвом духа, мов те море піском на березї,³⁰ І була мудрість у Соломона більша нїж у всїх, що жили на востоцї, і більша нїж у всїх Египтїїв.³¹ І був він мудріщий над усї люде, розумнїщий над Етана Езрахія, й Емана, й Халкола й Дарди, Махоленків, і славне було імя його між усїма народами округи.³² І вирік він три тисячі приповістей, а пісень його було тисяча й пять;³³ І знав він говорити про дерева, від кедра на Ливан-горі та й до гисопу, що виростає з муру; говорив і про четвероногого зьвіра, й про птицю, про полоза й рибу.³⁴ І приходили з усїх народів, послухати премудростї Соломонової, від усїх царів земних, що зачували про його мудрість.