Читаємо: Буття 39, Марка 9

¹ Йосифа ж приведено в Египет, і купив його Потифар, дворянин Фараонів, гетьман вартовиків його, Египтянин, із рук Ізмайлитян, що привели його туди.² І був Господь із Йосифом, так що у всьому йому таланило, і жив у дому в свого пана, Египтянина.³ Бачив же пан його, що Господь із ним, і що нї робить, Господь щастить руцї його.⁴ І знайшов Йосиф ласку в очах його, і вслуговував йому, і той поставив його над усїм домом своїм, і все, що мав, оддав у руки його.⁵ І сталось того часу, як поставив його над домом своїм і над усїм майном своїм, Господь благословив Египтянина задля Йосифа, і було благословеннє Господнє на всьому, що мав у господї і в полї.⁶ І передав усе, що мав, Йосифові, і не знав нїчогісїнько в свойму майнї, опріч хлїба, що їв. І був Йосиф гарний станом і вродливий видом вельми.⁷ І сталось по сих речах, що жона пана його накинула оком Йосифа, та й каже: Лязь ізо мною.⁸ Він же не схотїв, і каже свого пана жонї: Дивись, пан мій не знає за мною нїчогісїнько в дому свойму, і все, що має, віддав у руки мої.⁹ І нїкого нема над мене в дому сьому, і невдержано від мене нїчого, опріч тебе; бо ти жона йому єси. Як же вчиню ледарство велике се й гріх перед Богом?¹⁰ І сталось, як вона підмовляла Йосифа день у день, не послухав її, щоб лягти з нею й жити з нею.¹¹ І сталось одного такого дня, що ввійшов Йосиф у будинок справляти справи свої, і не було нїкого з домовників у серединї.¹² І вхопила його за одежу говорючи: Лягай зо мною. І покинув одежу свою в руках її, та й утїк геть.¹³ І сталось, як побачила, що покинув одїж свою в руках її, та втїк геть,¹⁴ Гукнула на домовників, та й каже їм: Бачте, увів до нас Єврея, щоб насьміявсь із нас. Увійшов до мене, та й хотїв лягти зо мною, так я закричала голосно.¹⁵ І сталось, як почув, що я зняла крик та загукала, покинув одїж свою в мене, да метнувсь на втеки.¹⁶ І положила одїж його коло себе, докіль прийде пан його до дому.¹⁷ І повідала йому такими словами: Прийшов до мене парубок Єврей, що ввів єси до нас, посьміятись із мене.¹⁸ І сталось, як зняла голос, та закричала, він покинув одїж свою, та й побіг втеком.¹⁹ І сталось, як почув пан його слова жони своєї, що каже до його: От яким робом пійшов парубок твій, запалав гнївом,²⁰ І взяв Йосифа пан, вкинув його в темницю, туди, де вязники цареві седїли в неволї, і пробував там у темницї.²¹ Но Господь був з Йосифом і змилосердивсь до його, і дав йому ласку в очу доглядника темничнього.²² І віддав доглядник темничний в руки Йосифові всїх позакиданих у темницю, і все, що там роблять, роблено за його порядкуваннєм.²³ Доглядник же темничний не дозиравсь нї до чого під його руками; бо Господь був із ним, і що він чинив, у всьому Господь помагав йому.

¹ І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.² А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.³ І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.⁴ І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.⁵ І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.⁶ Не знав бо, що казати: були бо полякані.⁷ І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.⁸ І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.⁹ Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.¹⁰ І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.¹¹ І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?¹² Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.¹³ Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.¹⁴ І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.¹⁵ І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.¹⁶ І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?¹⁷ І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.¹⁸ І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.¹⁹ Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.²⁰ І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.²¹ І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.²² І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.²³ Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.²⁴ І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.²⁵ Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.²⁶ І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.²⁷ Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.²⁸ І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.²⁹ І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.³⁰ І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.³¹ Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.³² Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.³³ І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?³⁴ Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.³⁵ І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.³⁶ І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:³⁷ Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.³⁸ Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.³⁹ Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.⁴⁰ Хто бо не проти вас, той за вас.⁴¹ Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.⁴² Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.⁴³ І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,⁴⁴ де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.⁴⁵ І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,⁴⁶ де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.⁴⁷ І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,⁴⁸ де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.⁴⁹ Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.⁵⁰ Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.