Читаємо: Буття 39, Марка 9

¹ А Йосипа одвели до Єгипту; і купив його з рук ізмаїлтян, які прийшли туди, єгиптянин Потіфар, двірський вельможа фараонів, старший варти.² І був Господь з Йосипом: він мав успіхи у справах, і жив у домі володаря свого, єгиптянина.³ І побачив володар його, що Господь з ним, і що у всьому, що він чинить, Господь сприяв йому в ділах його.⁴ І здобув Йосип прихильність в очах його, і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав на руки його.⁵ І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що він мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосипа, і було благословення Господнє на всьому, що він мав у домі і в полі.⁶ І він залишив усе, що мав, на руках Йосипа; і не знав при ньому нічого, окрім хліба, якого він їв. А Йосип був гарний станом і вродливий з обличчя.⁷ І кинула на Йосипа оком дружина володаря його, і сказала: Візьми мене.⁸ Але він відмовився, і сказав дружині володаря свого: Ось, володар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддає на мої руки.⁹ І немає понад мене у домі цьому, і він не заборонив мені анічогісінько, окрім тебе, тому що ти дружина йому; як же я вчиню це велике зло і згрішу перед Богом?¹⁰ Коли отак [вона] щоденно вчиняла Йосипові, а він відмовлявся взяти її і бути з нею,¹¹ Сталося одного дня, що він зайшов у дім робити діло своє, і нікого із челяді в домі не було;¹² Вона схопила його за одежу і сказала: Злягайся зі мною. Але він, залишивши одяг свій у руках її, утік і вибіг геть.¹³ А вона, побачивши, що він залишив одежу свою в руках її і вибіг геть,¹⁴ Покликала домашню челядь свою, і сказала їм так: Погляньте, він привів до нас єврея збиткуватися над нами. Він прийшов до мене, щоби злягти зі мною, але я закричала щосили,¹⁵ І він, зачувши, що я зчинила гвалт і закричала, залишив мені одежу свою і вискочив геть – утік.¹⁶ І залишила одяг його у себе до повернення володаря його у дім свій.¹⁷ І переказала йому ті ж слова, кажучи: Служник єврей, котрого ти привів до нас, приходив до мене згвалтувати мене.¹⁸ Та коли я зчинила ґвалт, і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік.¹⁹ Коли той володар його почув слова дружини своєї, котрі вона сказала йому, кажучи: Так учинив зі мною раб твій, то запалав гнівом;²⁰ І взяв Йосипа володар його і віддав його до в'язниці, де ув'язнені невільники царя. І був він там у в'язниці.²¹ І Господь був з Йосипом, і зглянувся над ним і виявив ласку в очах старшого у в'язниці.²² І віддав старший в'язниці в руки Йосипові усіх невільників, котрі були у в'язниці, і в усьому, що вони там робили, він був доглядачем.²³ Старший у в'язниці не глядів ні за чим, що було у нього в руках, бо Господь був з [Йосипом], то, що б він не робив, Господь у всьому йому сприяв.

¹ І сказав їм: Істину кажу вам: Є деякі з тих, що стоять тут, котрі не спізнають смерти, як уже побачать Царство Боже, котре прийшло в силі.² Як минуло шість днів, узяв Ісус Петра, Якова та Івана і вивів на гору високу окремо їх одних, і перевтілився перед ними.³ Одежа Його стала осяйною, вельми білою, як сніг, так на землі білильник не може вибілити!⁴ І з‘явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Ісусом.⁵ При цьому Петро сказав Ісусові: Равві! Добре нам тут бути; спорудимо три курені: Тобі одного, Мойсеєві одного і одного Іллі.⁶ Бо не знав, що сказати; тому що вони були в страхові.⁷ І з‘явилася хмарина, яка обгорнула їх, і з хмари почувся голос, що сказав: Це Син Мій Улюблений: Його слухайте!⁸ І, квапливо глянувши довкола, нікого більше з собою не бачили, окрім одного Ісуса.⁹ А коли сходили вони з гори, Він звелів нікому не оповідати про те, що бачили, аж доки Син Людський не постане з мертвих.¹⁰ І вони утаємничили це слово, запитуючи один одного, що означає: воскреснути з мертвих.¹¹ І запитали Його: А чому книжники запевняють, що Ілля має прийти раніше?¹² Він сказав їм у відповідь: Правда, Ілля має прийти передніше і влаштувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, [належить] вельми постраждати і бути зневаженому;¹³ Але кажу вам, що й Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.¹⁴ Коли Він повернувся до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, що сперечалися з ними.¹⁵ І відразу увесь народ, тільки-но побачивши Його, вельми здивувався, побіг назустріч і вітав Його.¹⁶ Він запитав у книжників: Про що сперечаєтеся з ними?¹⁷ Один з народу сказав у відповідь: Учителю! Я привів до Тебе сина мого, що духа німоти має.¹⁸ Де лиш не схопить його, кидає на землю, і він піну пускає, і скрегоче зубами своїми і ціпеніє; казав я учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.¹⁹ Відповідаючи йому, Ісус сказав: О, роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки буду Я вас терпіти? Приведіть його до Мене.²⁰ І привели його до Нього. І тільки-но [біснуватий] побачив Його, дух потряс його; він упав на землю і валявся, випускаючи піну.²¹ І запитав [Ісус] батька його: Як давно це сталося з ним? Він сказав: З дитинства;²² І [часто] дух кидав його і в огонь, і в воду, аби погубити його; та коли щось можеш, змилуйся над нами і допоможи нам.²³ Ісус сказав йому: Якщо можеш хоч трохи вірувати, все можливо віруючому.²⁴ І тієї ж миті батько юнака вигукнув із слізьми: Вірую, Господе! Допоможи моїй недовірі!²⁵ Ісус побачив, що збігається народ, і заборонив духові нечистому, сказавши йому: Дух німий і глухий! Я наказую тобі, вийди з нього і вже ніколи не входь в нього.²⁶ Той голосно закричав і сильно потряс його, і вийшов; і він (юнак) став, наче мертвий, аж так, що чимало (присутніх) казали, що він помер.²⁷ Але Ісус узяв його за руку, підняв його; і він підвівся.²⁸ А коли зайшов [Ісус] у дім, учні Його запитували Його на самоті: А чому ми не могли вигнати його?²⁹ І сказав їм: Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.³⁰ Як вийшли звідти, то проходили через Галілею; і Він не хотів, щоб хтось упізнав.³¹ Бо навчав учнів Своїх і казав їм, що Син Людський буде виданий в руки людські, і вб‘ють Його, і по смерті третього дня воскресне.³² Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його не наважувалися.³³ Прийшов до Капернауму; і коли був у домі, запитав у них: Про що по дорозі ви міркували поміж собою?³⁴ Вони мовчали, тому що по дорозі доскіпувалися, хто більший.³⁵ Він сів і прикликав дванадцятеро, і сказав їм: Хто хоче бути першим, хай буде з-поміж усіх останнім і всім служником.³⁶ А тоді взяв дитя, поставив його серед них і, обнявши його, сказав їм: ³⁷ Хто прийме одного з таких дітей в ім‘я Моє, той приймає Мене; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.³⁸ При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, який йменням Твоїм виганяє бісів, а не ходить з нами; і заборонили йому, тому що не ходить з нами.³⁹ Ісус сказав: Не забороняйте йому; бо ніхто з тих, що вчинять диво йменням Моїм, не може невдовзі лихословити Мене.⁴⁰ Бо хто не проти вас, той за вас.⁴¹ І хто напоїть вас чашою води в ім‘я Моє, тому що ви Христові, істину кажу вам, не втратить нагороди своєї.⁴² А хто спокусить одного з малих оцих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорновий камінь на шию і кинули його в море.⁴³ І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її; краще тобі увійти в життя калікою, аніж із двома руками піти в геєну, в огонь незгасний,⁴⁴ Де черв‘як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.⁴⁵ І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її: Краще тобі увійти в життя кульгавим, аніж із двома ногами бути кинутим у геєну, у вогонь незгасний,⁴⁶ Де черв‘як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.⁴⁷ І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти до Царства Божого, аніж із двома очима бути вкинутим у геєну вогняну,⁴⁸ Де черв‘як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.⁴⁹ Бо кожний вогнем посолиться, і всіляка пожертва сіллю посолиться.⁵⁰ Сіль – добра [річ]; та коли сіль не солона буде, чим ви її приправите? Майте в собі сіль, і мир майте поміж собою.