¹ І прийшли осадники з Киріятяриму та й узяли скриню Господню, і принесли її в Абинадабову господу, на узгіррє, та й посьвятили сина його Елеазара на те, щоб він доглядав скринї Господньої.² З того часу, як пробував ковчег у Киріят-Яримі уплило часу немало, двайцять год. І обернувсь увесь дом Ізрайлїв до Господа.³ Самуїл же промовляв до всього дому Ізрайлевого так: Коли хочете знов обернутись із усього серця до Господа, так повикидайте з серед себе чужоземні боги та ті Астарти, та прихилїтесь серцем вашим до Господа, щоб вам його одного шанувати; от він і визволить вас із потали Филистійської.⁴ І покинули сини Ізрайлеві Баала з Астаротами, й стали служити одному Господу.⁵ Повелїв тодї Самуїл: Поскликайте всього Ізраїля в Массифу: помолюсь я за вас Господеві.⁶ І зійшлись вони в Массифу, і черпали воду й виливали її перед Господом та постили того дня і признавались там: Провинили ми Господеві. І судив Самуїл суд синам Ізрайлевим у Массифі.⁷ Як же довідались Филистії, що Ізрайлитяне скупились докупи в Массифі, то двинулись туди князї Филистійські проти Ізраїля.⁸ І прохали Самуїла Ізрайлитяне: Не переставай благати за нас Господа, Бога нашого, щоб визволив нас із потали Филистійської!⁹ І взяв Самуїл ссуче ягнятко, та й принїс його Господеві на всепаленнє, і взивав Самуїл до Господа про Ізраїля, й вислухав його Господь.¹⁰ Саме ж тодї, як Самуїл приносив усепаленнє, наближились Филистії воювати Ізраїля. Господь же загремів того дня страшенним громом над Филистіями і навів на них страх, і підлягли вони Ізраїлеві.¹¹ І вирушили Ізрайлитяне з Массифи, і вганяли за Филистіями і побивали їх мало не до Бетхору.¹² Самуїл же взяв величезного каменя та й поставив його між Массифою і Сеном, і назвав його Авен-Езер*, та й промовив: Ось поки Господь дав нам підмогу!¹³ Так упокорені стали Филистії, і не вламувались вони вже в займища Ізрайлеві; і тяготїла рука Господня на Филистіях поки було віку Самуїлового.¹⁴ Ті ж городи, що поодіймали Филистії в Ізраїля, вернулись до Ізраїля, від Аккарону та й до Гету; бо й те займище, що тягло до їх, вирвав Ізраїль із рук у Филистіїв. І настав мир між Ізраїлем і Аморіями.¹⁵ Самуїл же суддював ув Ізраїлї поки й віку його було,¹⁶ І ходив він що року навкруги, одвідуючи Бетель і Галгал і Массифу, і судив Ізраїлеві суд на всїх сих місцях.¹⁷ Тодї вертавсь у Раму, бо там жив, і там судив він Ізраїля, і спорудив там Господеві жертівника.

¹ Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем.² Перворідень його звався Йоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії.³ Та сини його не ходили путьми його: шукали вони користї своєї, давали підкуплювати себе й судили криво.⁴ І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлї, і прийшли до Самуїла в Раму,⁵ Та й промовили до його: Ти вже старенький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се дїється в инших народів.⁶ Самуїл же не вподобав сього, як вони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві;⁷ Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене викинули, щоб я не царював над ними;⁸ Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.⁹ Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.¹⁰ І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,¹¹ Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;¹² І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб виробляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;¹³ Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли;¹⁴ З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.¹⁵ З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;¹⁶ Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;¹⁷ З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками.¹⁸ Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас.¹⁹ Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нами,²⁰ Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах.²¹ І вислухав Самуїл усе, що люд промовляв, та й понїс перед Господа.²² Господь же повелїв Самуїлові: Послухай вимагання їх і постав над ними царя. І відказав Самуїл мужам Ізрайлевим: Ідїть по домівках своїх.