1 Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!2 Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;3 Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.4 Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.5 Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.6 Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,7 Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,8 І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.9 Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.10 Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.11 Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.12 Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.13 Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.14 І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.15 Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.16 Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.17 Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.18 І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.19 І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?20 Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?21 Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.22 Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.23 А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,24 І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.25 Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.26 Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.27 І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,28 І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.29 І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.30 Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,31 Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.32 Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.33 І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.34 Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.35 І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.36 І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.37 Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.38 Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.39 І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.40 Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.41 І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.42 Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.43 Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:44 Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.45 Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.46 Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.47 Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.48 І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.49 Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.50 Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.51 І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.52 І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.53 І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.54 І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.55 І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.56 Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.57 Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.58 Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.59 Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.60 І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.61 І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.62 І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.63 Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;64 Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.65 Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.66 І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.67 І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;68 Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.69 І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;71 Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.72 І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.