Читаємо: Буття 22, Матвія 21

¹ І було по сих речах, що Бог спокушував Авраама, і рече йому: Аврааме, Аврааме! І каже: Ось я!² І рече: Возьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ізаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепаленнє-жертву на одній горі, що тобі речу.³ І встав Авраам рано вранцї та й осїдлав осла свого, та взяв два парубки з собою, та Ізаака сина свого, та наколов дров на всепаленнє, та й рушив до врочища, що про його рече йому Бог.⁴ На третїй же день позирнув Авраам очима своїми, та й побачив те врочище здалеку.⁵ І каже Авраам слугам своїм: Седїте тутеньки з ослом, я ж із сином пійдемо аж он туди, та поклонившись і вернемось до вас.⁶ Узяв же Авраам дрова на всепаленнє, та й положив на Ізаака, сина свого; взяв же в руки й огонь і жертівного ножа, та й пійшли обидва вкупі.⁷ Каже ж Ізаак до Авраама, батька свого: Панотче! Він же каже: Що тобі, синку? Каже ж: Ось огонь і дрова, а де ж овеча на всепаленнє?⁸ Каже ж Авраам: Бог обмислить собі ягня на всепаленнє. І йшли собі обоє вкупі.⁹ Прийшли на врочище, що рече йому Бог, і зробив там Авраам жертівника, і розложив дрова, і звязавши Ізаака, сина свого, положив його на жертівнику зверху на дровах.¹⁰ І простїг Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого.¹¹ Аж озветься до його ангел Господень і рече: Аврааме, Аврааме! Він же каже: Ось я.¹² І рече: Не возложи руки твоєї на хлопя, а нїчогісїнько не чини йому; тепер бо взнав я, що боїшся ти Бога, і не пощадив єси сина твого возлюбленого мене ради.¹³ І позирнувши Авраам очима своїми побачив, що баран із заду завяз рогами в гущинї. І пійшов Авраам і взяв барана і принїс його на всепаленнє замість Ізаака сина свого.¹⁴ І приложив Авраам прізвище врочищу тому Єгова-Уре, Господь бачить, як і по сей день говорять: На горі Господа побачять.¹⁵ І озветься ангел Господень до Авраама вдруге з небес,¹⁶ Глаголючи: Мною самим клявсь я - се Господнє слово - за те, що вчинив єси таку річ, і не пощадив єси сина свого возлюбленого мене ради.¹⁷ Велико благословлю тебе, і намножу твій рід як зорі небесні, і як пісок узкрай моря, і внаслїдує потомство твоє царини ворогів своїх.¹⁸ І благословляться в потомстві твойму всї народи землї, тим що послухав єси голосу мого.¹⁹ Вернувся ж Авраам до слуг своїх і рушили вони й пійшли вкупі до Бейер-Себи, і вселивсь Авраам коло колодязя клятьби.²⁰ Сталося ж по сїх речах, що з'ясовано Авраамові словами: Ось і Милка і вона вродила сини братові твойму Нахорові,²¹ Уза, перворідня його, та Буса, брата його, та Кемуїла, отця Арамова,²² Та Хеседа, та Газа, та Пидаса, та Ідлафа, та Батуїла.²³ Батуїл же появив Ребеку. Сих восьмерох уродила Милка Нахорові, братові Авраамовому.²⁴ І наложниця його, на імя Реюма, ся вродила Тебаха та Гахама та Тегаса та Маяха.

¹ А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,² глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.³ І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.⁴ Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:⁵ Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.⁶ Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,⁷ і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.⁸ Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.⁹ Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.¹⁰ А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?¹¹ Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.¹² І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;¹³ і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.¹⁴ І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.¹⁵ Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,¹⁶ і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?¹⁷ І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.¹⁸ Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.¹⁹ І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.²⁰ І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!²¹ Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;²² і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.²³ А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?²⁴ Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.²⁵ Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?²⁶ коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.²⁷ І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.²⁸ Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.²⁹ Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.³⁰ І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.³¹ Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.³² Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.³³ Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.³⁴ Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.³⁵ І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.³⁶ Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.³⁷ На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.³⁸ Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.³⁹ І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.⁴⁰ Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?⁴¹ Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.⁴² Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?⁴³ Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.⁴⁴ І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.⁴⁵ І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.⁴⁶ І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.