Читаємо: Буття 22, Матвія 21

¹ І сталося після цих слів, що Бог випробовував Авраама, і сказав до нього: Аврааме, Аврааме. Він же сказав: Ось я.² І сказав: Візьми свого улюбленого сина, якого ти полюбив, Ісаака, і йди до гірської землі, і принеси його у всепалення на одній з гір, яку лиш тобі скажу.³ Вставши ж вранці, Авраам засідлав свого осла. Взяв же з собою двох рабів і свого сина Ісаака, і наколовши дров на всепалення, вставши, пішов і третього дня прийшов до місця, яке йому вказав Бог.⁴ І поглянувши Авраам очима, побачив місце здалека.⁵ І сказав Авраам своїм рабам: Сидіть тут з ослом, я ж і дитина підемо аж туди, і поклонившись, повернемось до вас.⁶ Взяв же Авраам дрова цілопалення і поклав на свого сина Ісаака. Взяв же і огонь в руки і ніж, і пішли оба разом.⁷ Промовив же Ісаак до Авраама свого батька, сказавши: Батьку. Він же сказав: Що є дитино? Каже: Ось огонь і дрова; де є вівця на всепалення?⁸ Сказав же Авраам: Бог постарається про вівцю на всепалення, дитино. Ідучи ж разом, обоє⁹ прийшли до місця, яке вказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівник і поклав на ньому дрова, і звязавши ноги свого сина Ісаака, поклав його на жертівник на дрова.¹⁰ І простягнув Авраам свою руку, щоб взяти ножа, щоб забити свого сина.¹¹ І закликав до нього господний ангел з неба і сказав йому: Аврааме, Аврааме. Він же сказав: Ось я.¹² І сказав: Не накладай руки твоєї на дитину, і не вчини їй нічого; бо тепер Я пізнав, що ти боїшся Бога, і не пощадив твого улюбленого сина задля мене.¹³ І поглянувши Авраам своїми очима, побачив, і ось один баран заплутався рогами в саді Савек. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його як всепалення замість свого сина Ісаака.¹⁴ І назвав Авраам імя того місця: Господь побачив, щоб сказали сьогодні: На горі зявився Господь.¹⁵ І господний ангел вдруге закликав до Авраама з неба кажучи: ¹⁶ Собою поклявся Я, каже Господь, томущо ти вчинив це слово, і не пощадив твого улюбленого сина задля мене,¹⁷ тому благословляючи поблагословлю тебе і розмножуючи розмножу твоє насіння, як небесні звізди, і як пісок при березі моря, і твоє насіння унаслідить міста ворогів;¹⁸ і благословенні будуть в твоїм насінні всі народи землі, за те, що ти послухав мій голос.¹⁹ Повернувся же Авраам до своїх рабів, і вставши, пішли разом до криниці клятви. І проживав Авраам при криниці клятви.²⁰ Сталося ж після цих слів і сповіщено було Авраамові, кажучи: Ось Мелха породила і вона синів твому братові Нахорові,²¹ Окса первородного, і Вавкса його брата, і Камуїла батька Сирійців²² і Хасада і Азава і Фалдаса і Єдлафа і Ватуїла;²³ і Ватуїл породив Ревекку. Це вісім синів, яких породила Мелха Нахорові братові Авраама.²⁴ І його наложниця, якій імя Реїма, породила і вона Гаама і Тавеха і Тохоса і Моха.

¹ Коли наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів,² повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив'язі і ослятко з нею; відв'яжіть і приведіть до Мене.³ Коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь їх потребує, і тут же відішле їх.⁴ Сталося це, щоб збулося сказане пророком, який мовив: ⁵ Скажіть сіонській дочці: Ось твій Цар прямує до тебе, лагідний і верхи на ослиці та ослятку, синові под'яремної.⁶ Учні пішли і зробили так, як їм звелів Ісус,⁷ привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них.⁸ А великі юрби стелили свою одіж по дорозі, інші зрізали гілля з дерев і клали по дорозі.⁹ Люди, що йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, кажучи: Осанна Синові Давидовому: благословен, хто йде в ім'я Господнє; осанна на висотах.¹⁰ Коли Він увійшов до Єрусалима, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це такий?¹¹ А юрби казали: Це Ісус, Пророк із Назарета Галилейського.¹² Ісус увійшов до храму і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів і ослони тих, що продавали голубів,¹³ і каже їм: Написано: Мій дім назветься домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.¹⁴ Приступили до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він вилікував їх.¹⁵ Архиєреї та книжники, побачивши чуда, які Він творив, і дітей, що вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому,¹⁶ обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так. Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, що ссуть, здобуду хвалу?¹⁷ Лишивши їх, вийшов геть з міста до Витанії і там замешкав.¹⁸ Уранці, повертаючись до міста, зголоднів.¹⁹ Побачивши одну смоковницю при дорозі, підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде з тебе плоду. І смоковниця враз усохла.²⁰ Учні, побачивши це, здивувалися і кажуть: Як це - смоковниця вмить усохла?²¹ У відповідь Ісус сказав їм: Щиру правду кажу вам, якщо матимете віру і не сумніватиметесь, то не тільки зробите те, що зі смоковницею, але коли й цій горі скажете: піднесися і кинься в море - так і станеться.²² І все, що попросите в молитві з вірою, - одержите.²³ Коли ввійшов Він до храму, приступили архиєреї і старшини народу до Нього, коли навчав, і питають: Якою владою ти це чиниш? І хто тобі дав цю владу?²⁴ У відповідь Ісус сказав їм: Поставлю і Я вам одне запитання; - якщо на нього відповісте мені, то і Я вам скажу, якою владою це чиню.²⁵ Хрещення Іванове звідкіля було? З неба чи від людей? Вони міркували між собою: Якщо скажемо: з неба, - скаже нам: то чому ви не повірили Йому?²⁶ Якщо ж скажемо: від людей, - боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка.²⁷ І відповіли Ісусові і сказали: Не знаємо. Тоді і Він мовив їм: І Я вам не скажу, якою владою це чиню.²⁸ Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Дитино іди, попрацюй сьогодні у винограднику.²⁹ Він у відповідь сказав: Не хочу; а пізніше, розкаявшись, пішов.³⁰ Приступивши до другого, сказав так само. Той у відповідь сказав: Я іду, пане, але не пішов.³¹ Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший. Мовить їм Ісус: Щиру правду кажу вам, що митники й розпусниці випереджають вас у Царстві Божому.³² Бо прийшов до вас Іван дорогою справедливости, та ви не повірили йому; а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не розкаялися, і потім аби повірити йому.³³ Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, що насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому чавильню, збудував башту, найняв робітників і відійшов.³⁴ Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти плоди свої.³⁵ Робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.³⁶ Тоді він послав інших рабів, численніших від перших, але й з ними вчинили так само.³⁷ Нарешті послав до них свого сина, кажучи: посоромляться мого сина.³⁸ Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: цей - спадкоємець; ходімо убиймо його і матимемо його спадщину;³⁹ і схопивши його, викинули геть із виноградника та вбили.⁴⁰ Тож коли прийде господар виноградника, що зробить тим робітникам?⁴¹ Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які віддаватимуть його плоди вчасно.⁴² Каже їм Ісус: Чи не читали ви ніколи в Писаннях: Камінь, котрий будівничі відкинули, як непридатний саме він став наріжним: від Господа це сталося і є дивним в у очах наших?⁴³ Тому це кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дасться народові, який даватиме його плоди.⁴⁴ І хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того розчавить.⁴⁵ Почувши Його притчі, архиєреї і фарисеї зрозуміли, що говорить про них;⁴⁶ і намагалися Його схопити, та злякалися людей, що мали Його за пророка.