Читаємо: Буття 22, Матвія 21

¹ Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: `Аврааме!` Той же відповів: `Я тут!`² Бог сказав: `Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу.`³ Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог.⁴ На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце,⁵ сказав своїм слугам: `Побудьте тут з ослом, а я з хлоп'ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас.`⁶ Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі.⁷ Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: `Батьку!` - А той: `Що тобі, сину?` `Ось`, каже він, `вогонь і дрова; а де ягня на всепалення?`⁸ Авраам же: `Бог подбає собі ягня на всепалення, сину.` І йшли вони обидва разом.⁹ Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв'язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах.¹⁰ Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого.¹¹ Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: `Аврааме, Аврааме!` Той відповів: `Я тут!`¹² І сказав (Бог): `Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене.`¹³ Коли Авраам підвів очі свої й дивиться - аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина.¹⁴ І назвав Авраам те місце `Господь явився`, як то й посьогодні кажуть: `На горі, де Господь явився.`¹⁵ Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба;¹⁶ і сказав: `Клянуся мною самим - слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного,¹⁷ я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів.¹⁸ У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу.`¹⁹ Тоді Авраам повернувся до своїх слуг, і вони підвелись та й пішли разом до Версавії. І там у Версавії Авраам оселився.²⁰ І сталося, що після того сповіщено Авраама так: `Он і Мілка, вона теж породила синів Нахорові, твоєму братові: ²¹ Уца, його первородного, і Буза, його брата, Кемуела, батька Араму;²² Кеседа, Хазо, Пілдаша, їдлафа та Бетуела.²³ Бетуел же мав Ревеку. Вісім оцих синів вродила Мілка Нахорові, Авраамовому братові.²⁴ А його наложниця, на ім'я Реума, теж породила - Теваха, Гахама, Тахаша й Мааху.

¹ А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,² сказавши до них: “Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив'язану ослицю й осля з нею; відв'яжіть і приведіть до мене.³ А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.”⁴ Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив: ⁵ “Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, – на осляті, синові підяремної.”⁶ Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм: ⁷ привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.⁸ Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.⁹ Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: “Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім'я Господнє, осанна на висоті!”¹⁰ І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: “Хто це такий?”¹¹ Народ же казав: “Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.”¹² Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,¹³ і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників.”¹⁴ І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.¹⁵ Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: “Осанна Синові Давида!” – обурилися¹⁶ і мовили до нього: “Чуєш, що оці кажуть?” А Ісус відповів їм: “Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.”¹⁷ І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.¹⁸ Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.¹⁹ Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла.²⁰ Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”²¹ Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться.²² І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”²³ А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?”²⁴ Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.²⁵ Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо; З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?²⁶ А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.”²⁷ Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це.²⁸ Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.²⁹ Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов.³⁰ Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.³¹ Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.³² Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.³³ Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.³⁴ Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.³⁵ А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.³⁶ Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.³⁷ Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.³⁸ Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.³⁹ І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.⁴⁰ Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”⁴¹ “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”⁴² Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.⁴³ Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.⁴⁴ Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” –⁴⁵ Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.⁴⁶ І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.