¹ Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах,² і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втїшити вас у вірі вашій,³ щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.⁴ Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.⁵ Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.⁶ Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,⁷ тим то втїшились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою:⁸ бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господї.⁹ Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,¹⁰ ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?¹¹ Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.¹² Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас,¹³ щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.

¹ Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господї Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.² Бо знаєте, які заповідї дали ми вам Господом Ісусом.³ Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду,⁴ щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честї,⁵ не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога;⁶ щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували.⁷ Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.⁸ Тим же, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого.⁹ Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного.¹⁰ І справдї ви так чините всїм братам по всїй Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш,¹¹ і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам,¹² щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не знали нужди нї в чому.¹³ Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надїї.¹⁴ Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.¹⁵ Се бо вам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.¹⁶ Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;¹⁷ потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо.¹⁸ Тим же втїшайте один одного словами сими.