Читаємо: 1 Самуїла 8, Римлян 7

¹ Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем.² Перворідень його звався Йоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії.³ Та сини його не ходили путьми його: шукали вони користї своєї, давали підкуплювати себе й судили криво.⁴ І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлї, і прийшли до Самуїла в Раму,⁵ Та й промовили до його: Ти вже старенький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се дїється в инших народів.⁶ Самуїл же не вподобав сього, як вони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві;⁷ Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене викинули, щоб я не царював над ними;⁸ Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.⁹ Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.¹⁰ І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,¹¹ Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;¹² І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб виробляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;¹³ Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли;¹⁴ З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.¹⁵ З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;¹⁶ Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;¹⁷ З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками.¹⁸ Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас.¹⁹ Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нами,²⁰ Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах.²¹ І вислухав Самуїл усе, що люд промовляв, та й понїс перед Господа.²² Господь же повелїв Самуїлові: Послухай вимагання їх і постав над ними царя. І відказав Самуїл мужам Ізрайлевим: Ідїть по домівках своїх.

¹ Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?² Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа.³ Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.⁴ Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тїлом Христовим, щоб бути вам Иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.⁵ Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї.⁶ Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.⁷ Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.⁸ Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.⁹ Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.¹⁰ І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.¹¹ Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.¹² Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.¹³ Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.¹⁴ Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх.¹⁵ Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.¹⁶ Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.¹⁷ Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї.¹⁸ Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).¹⁹ Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.²⁰ Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї.²¹ Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.²² Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові,²³ бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх.²⁴ Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?²⁵ Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному.