Читаємо: 1 Самуїла 8, Римлян 7

¹ І сталося, як Самуїл постарівся, і поставив своїх синів суддями Ізраїлеві.² І це імена його синів: первородний Йоіл, і другому імя Авія, судді в Версавії.³ І його сини не пішли його дорогою і схилилися до хабаря і приймали дари і відступили від праведності.⁴ І мужі ізраїльські збираються і приходять до Самуїла до Арматема⁵ і сказали йому: Ось ти постарівся, і твої сини не ходять твоєю дорогою. І постав тепер над нами царя, щоб нас судив так, як і інші народи.⁶ І слово було поганим в очах Самуїла, як сказали: Дай нам царя, щоб нас судив. І помолився Самуїл до Господа.⁷ І сказав Господь до Самуїла: Послухайся голосу народу, так як тобі говорять, бо не тебе зневажили, але Мене зневажили, щоб Я не царював над ними.⁸ За всіма ділами, які вчинили Мені від того дня, коли Я їх вивів з Єгипту, аж до цього дня, і оставили Мене і служили іншим богам, так і тобі ці чинять.⁹ І тепер послухай їхній голос. Тільки свідчачи засвідчи їм і звістиш їм правила царя, який царюватиме над ними.¹⁰ І Самуїл сказав всі господні слова до народу, що просять у нього царя,¹¹ і сказав: Це буде правило царя, який царюватиме над вами: Ваших синів візьме і поставить їх в своє військо і на свої коні і бігтимуть перед його колісницями;¹² і поставить їх собі тисячниками і сотниками і женцями своїх жнив і збирачами свого винограду, і щоб чинили його воєнне знаряддя і знаряддя його колісниць.¹³ І візьме ваших дочок за виготовниць перфумів і за кухарок і за пекарок¹⁴ і ваші поля і ваші виноградники і ваші добрі оливкові сади візьме і дасть своїм рабам.¹⁵ І на ваше насіння і на ваші виноградники наложить десятину і дасть своїм скопцям і своїм рабам.¹⁶ І ваші раби і ваші рабині і ваші добрі стада і ваші осли забере і візьме десятину на свої діла¹⁷ і на ваші стада наложить десятину, і ви будете йому рабами.¹⁸ І в тому дні закричите з перед лиця вашого царя, якого ви собі вибрали, і Господь не вислухає вас в тих днях, бо ви собі вибрали царя.¹⁹ І нарід не бажав послухатись Самуїла і сказали йому: Ні, але хай над нами буде цар,²⁰ і будемо і ми так як всі народи, і наш цар судитиме нас і вийде перед нами і воюватиме нашу війну.²¹ І Самуїл послухав всі слова народу і говорив їх до господних ух.²² І сказав Господь до Самуїла: Послухайся їхнього голосу і постав їм царя. І сказав Самуїл до ізраїльських мужів: Хай кожний піде до свого міста.

¹ Хіба не знаєте, браття, - а звертаюся до тих, хто знає закон, - що закон панує над людиною, доки вона живе?² Одружена жінка, доки живе її чоловік, прив'язана до нього законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.³ Тому, доки її чоловік живий, вона стає перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону і не буде перелюбницею, як стане за дружину іншому чоловікові.⁴ Тому, брати мої, і ви померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, - тому, що встав із мертвих, - аби принесли ми плід Богові.⁵ Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, що є під законом, діяли в наших членах, щоб чинити плід смерти.⁶ Нині ж ми звільнилися від закону, померли для того, що нас зв'язувало, щоб бути рабами в оновленні духа, а не старості писання.⁷ То що ж скажемо? Що, - закон є гріхом? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через закон. Я не знав би злого жадання, якби закон не повелів: Не пожадай.⁸ Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всякі злі пожадання; бо гріх без закону - мертвий.⁹ Я жив колись без закону, а щойно прийшла заповідь, - гріх ожив;¹⁰ я ж - помер; тому заповідь, дана для життя, спричинила мою смерть.¹¹ Бо гріх, спричинений заповіддю, звів мене й умертвив нею.¹² Отже, закон - святий, а заповідь - теж свята, праведна, добра.¹³ Чи спричинило мою смерть добро? Цілковито ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став, цілком очевидно, грішним - через заповідь.¹⁴ Бо знаємо, що закон духовний, а я - тілесний, проданий гріхові.¹⁵ Бо не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.¹⁶ Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюся із законом, що він добрий.¹⁷ Нині не я це виконую, але гріх, що живе в мені.¹⁸ Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, - того не [знаходжу].¹⁹ Не роблю того добра, якого хочу, але те зло, якого не хочу, - його роблю.²⁰ Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, але робить той гріх, що живе в мені.²¹ Отже, я виявляю такий закон: як хочу робити добро, то мені накидається зло.²² Насолоджуюся Божим законом - за внутрішньою людиною;²³ та бачу інший закон у моїх членах, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріха, що перебуває в моїх членах.²⁴ Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?²⁵ Дяка Богові - через нашого Господа Ісуса Христа! Отже, я сам розумом служу Божому законові, а тілом - законові гріха.