¹ І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.² Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.³ Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?⁴ Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?⁵ Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.⁶ Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.⁷ Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.⁸ Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.⁹ Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.¹⁰ По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.¹¹ Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.¹² Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -¹³ кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.¹⁴ Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.¹⁵ Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.¹⁶ Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?¹⁷ Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.¹⁸ Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.¹⁹ Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.²⁰ І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.²¹ Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:²² Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,²³ ви ж Христові, а Христос Божий.

¹ Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.² Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.³ Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.⁴ Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.⁵ Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.⁶ Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.⁷ Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?⁸ Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!⁹ Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останнїх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.¹⁰ Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.¹¹ Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,¹² і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;¹³ нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всїм аж досї.¹⁴ Не на сором вам се пишу, а яко дїтей моїх любих остерегаю.¹⁵ Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).¹⁶ Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.¹⁷ Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.¹⁸ Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.¹⁹ Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.²⁰ Не в слові бо царство Боже, а в силї.²¹ Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?