¹ І я, брати, не міг до вас говорити, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.² Я напував вас молоком, а не їжею, бо ви не могли їсти, та й тепер ще не можете,³ бо ви ще тілесні. Звідки між вами є заздрість, суперечки [й поділи], то хіба ви не тілесні, хіба не поступаєте як люди?⁴ Бо коли хтось каже: Я Павлів, а інший: Я Аполосів, то чи ж ви не люди?⁵ Хто такий Аполос? Або хто Павло? [Це тільки] служителі, через яких ви повірили, - кому скільки дав Господь.⁶ Я посадив, Аполос поливав, а Бог виростив.⁷ Тому ні той, що садить, ні той, що поливає, не є чимось, але Бог, що вирощує!⁸ Хто садить і хто поливає - це одне; кожний дістане свою винагороду, згідно з власною працею.⁹ Бо ми є Божими помічниками; ви є Божою нивою, Божою будівлею.¹⁰ За Божою ласкою, яка мені дана, я, мов той мудрий будівничий, поклав підвалину, а інший будує на ній. Хай же кожний пильнує, як будує!¹¹ Бо ніхто не може покласти іншої підвалини, окрім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.¹² Коли хто будує на [цій] підвалині з золота, срібла, коштовного каміння, дерева, сіна, соломи,¹³ то діло кожного розкриється; день покаже, бо вогнем об'являється; сам же вогонь і випробує діло кожного, - яким воно є.¹⁴ Коли чиєсь діло, яке він збудував, вистоїть, той одержить винагороду;¹⁵ а в кого діло згорить, той зазнає шкоди; втім, сам спасеться, але так, наче через вогонь.¹⁶ Чи не знаєте, що ви є Божим храмом і що Божий Дух живе в вас?¹⁷ Якщо хто знищить Божий храм, того знищить Бог; адже Божий храм святий, а ним є ви.¹⁸ Хай ніхто себе не ошукує. Як кому з вас здається, що він між вами мудрий у цьому вікові, хай стане дурним, щоб стати мудрим.¹⁹ Бо мудрість цього світу є глупотою в Бога. Як ото написано: Він ловить премудрих у їхніх хитрощах.²⁰ І знову: Господь знає думки мудрих, що вони марні.²¹ Тому хай ніхто не хвалиться між людьми, бо все воно ваше;²² чи Павло, чи Аполос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє: все ваше!²³ Ви ж - Христові, а Христос - Божий.

¹ Нехай кожний уважає нас за слуг Христових та завідувачів Божих тайн.² Від завідувачів вимагається, щоб кожний був вірним.³ Мені зовсім не залежить, як ви про мене судите, - або взагалі людський день; я і сам себе не суджу.⁴ Хоч я ні в чому не відчуваю себе винним, але цим не виправдуюся. Той, хто мене судить, - це Господь.⁵ Тому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Господь, який і освітить таємниці темряви і виявить задуми сердець, - тоді кожному буде похвала від Бога.⁶ Це, брати, відніс я до себе й до Аполоса - задля вас, щоб ви навчилися від нас [думати] не більше від того, що написано; щоб ви не пишалися поміж собою та перед іншими.⁷ Бо хто тебе виділяє? Що маєш, чого б ти не одержав? А якщо одержав, то чому хвалишся, мовби той, що не одержав?⁸ Ось ви наситилися, ось ви збагатилися, і без нас стали панувати. О, якби ви насправді запанували, щоб і нам з вами панувати!⁹ Але я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, наче приречених на смерть, - адже ж ми стали видовищем для світу, - і ангелів, і людей.¹⁰ Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви сильні; ви славні, ми - без чести.¹¹ Навіть тепер ми голодні і спраглі, голі й биті - ми тиняємося,¹² трудимося, працюючи власними руками. Коли нас ображають, - благословляємо; коли переслідують, - терпимо;¹³ коли лають, - молимося; ми стали наче сміттям світу, покидьками для всіх аж досі.¹⁴ Не соромлячи вас це пишу, але повчаю як моїх улюблених дітей.¹⁵ Бо хоч маєте безліч учителів у Христі, але батьків небагато; бо я благою вісткою народив вас в Ісусі Христі.¹⁶ Тож благаю вас: ставайте подібними до мене, [як я - до Христа].¹⁷ Задля цього послав я до вас Тимофія, який є моєю улюбленою і вірною дитиною в Господі; він вам пригадає мої дороги в Ісусі Христі, як я всюди, в кожній церкві навчаю.¹⁸ Бо деякі загорділи, наче я не мав би прийти до вас.¹⁹ Прийду незабаром до вас, якщо Господь схоче, і пізнаю не слово гордіїв, а силу.²⁰ Бо Царство Боже не в слові, а в силі.²¹ Чого бажаєте? Чи маю прийти до вас з палицею, чи з любов'ю та духом лагідности?