¹ І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі.² Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете,³ бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви - не тілесні і не поводитесь як звичайні люди?⁴ Бо коли хто каже: «Я - Павлів», а інший: «Я -Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди?⁵ Що таке Аполлос? Що Павло? - Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь.⁶ Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,⁷ так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує.⁸ І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом.⁹ Ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля.¹⁰ За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує.¹¹ Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос.¹² Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, -¹³ кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно.¹⁴ І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду;¹⁵ а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь.¹⁶ Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?¹⁷ Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви.¹⁸ Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим;¹⁹ бо мудрість цього світу - глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»;²⁰ і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.»²¹ Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше: ²² чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє - усе ваше,²³ ви ж Христові, а Христос - Божий.

¹ Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.² Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.³ Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу.⁴ Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить - це Господь.⁵ Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.⁶ А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса - заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого.⁷ Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?⁸ Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!⁹ Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.¹⁰ Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж - міцні; ви славні, ми ж без чести.¹¹ До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б'ють, і ми скитаємось.¹² Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;¹³ нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.¹⁴ Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.¹⁵ Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.¹⁶ Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.¹⁷ Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві.¹⁸ Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше.¹⁹ Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу.²⁰ Бо царство Боже не у слові, а в силі.²¹ Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, - чи з любов'ю та духом лагідности?