¹ Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.² І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостинї в тих, що входили в церкву.³ Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостинї.⁴ Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.⁵ Він же дивив ся пильно на них, сподїваючись що від них прийняти.⁶ Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.⁷ І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,⁸ і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.⁹ І видїв його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.¹⁰ А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.¹¹ Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.¹² І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльські, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?¹³ Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів, Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.¹⁴ Ви ж Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,¹⁵ а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.¹⁶ І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.¹⁷ І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.¹⁸ Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.¹⁹ Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,²⁰ і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,²¹ котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку.²² Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.²³ Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.²⁴ І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.²⁵ Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.²⁶ Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.

¹ Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,² сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.³ І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.⁴ Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.⁵ І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,⁶ та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,⁷ і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?⁸ Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!⁹ коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,¹⁰ то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.¹¹ Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;¹² і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.¹³ Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,¹⁴ і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.¹⁵ Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,¹⁶ говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.¹⁷ Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.¹⁸ І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.¹⁹ Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.²⁰ Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.²¹ Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.²² Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.²³ Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.²⁴ Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;²⁵ котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?²⁶ Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.²⁷ Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,²⁸ зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.²⁹ І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,³⁰ і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.³¹ А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.³² Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.³³ І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.³⁴ Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,³⁵ та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.³⁶ Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,³⁷ мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.