¹ Петро та Іван ішли до храму на молитву на дев'яту годину.² Був тут один чоловік кривий від народження; несли його і клали щодня перед дверима храму, які називали Гарними, щоб просити милостині від тих, що входили до храму.³ Побачивши Петра й Івана, що хотіли ввійти до храму, почав просити милостині.⁴ Поглянули на нього Петро з Іваном і сказали: Подивись на нас.⁵ Він пильно дивився на них, сподіваючись щось від них одержати.⁶ Петро сказав: Срібла й золота не маю, але що маю, даю тобі: В ім'я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи.⁷ Узявши його за праву руку, підвів його. Одразу ж скріпилися його ступні й суглоби. Підскочивши, встав і ходив.⁸ І ввійшов з ними до церкви, ходив, підскакував, хвалячи Бога.⁹ Весь народ бачив, як він ходив і хвалив Бога.¹⁰ Коли узнали, що це той, який сидів біля Гарних дверей храму милостині, перейнялися страхом і подивом з того, що йому сталося.¹¹ Оскільки він був біля Петра й Івана, то збігся до них весь здивований народ у притвор, що називається Соломоновим.¹² Побачивши це, Петро звернувся до народу: Мужі ізраїльські! Чого дивуєтеся з цього, чому зглядаєтеся на нас так, наче ми своєю силою або побожністю зробили, аби він ходив?¹³ Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова, Бог наших батьків, прославив свого слугу Ісуса, якого ви видали і відцуралися перед Пилатом, що присудив був його відпустити.¹⁴ Ви ж зреклися святого й праведного, а випросили відпустити вам людину - душогубця.¹⁵ Володаря життя ви вбили, та Бог воскресив його з мертвих, свідками чого ми є.¹⁶ І вірою в ім'я його - того, кого бачите й знаєте, - скріпило ім'я його. Віра, що від нього, дала йому це видужання перед усіма вами.¹⁷ А тепер, [мужі] - братове, знаю, що зробили ви так через незнання, - і так само ваші можновладці.¹⁸ Бог, наперед звіщаючи устами всіх пророків, що Христос має потерпіти, учинив так.¹⁹ Покайтеся, отже, і наверніться, щоб очистились ви від ваших гріхів;²⁰ щоб настали часи відпочинку від обличчя Господнього, щоб послав наперед визначеного вам Ісуса Христа;²¹ бо треба, щоб небо його прийняло до часу впорядкування всього, про що говорив Бог устами своїх од віку святих пророків.²² Мойсей провіщав [до батьків], що Господь Бог ваш підійме вам пророка з братів ваших, як і мене: його слухайте в усьому, що тільки скаже вам.²³ Буде так, що кожна душа, яка не послухає того пророка, - буде вилучена з народу.²⁴ І так само всі пророки - від Самуїла й пізніших - говорили й сповіщали про ці дні.²⁵ Ви сини пророків і завіту, який уклав був Бог батькам вашим, кажучи до Авраама: І в насінні твоєму благословляться всі народи землі.²⁶ Воскресивши Слугу свого, Бог послав його, який благословить вас, насамперед до вас, щоб відвернувся кожен від злоби вашої.

¹ Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, церковний начальник і садукеї,² обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусові;³ наклали на них руки і вкинули до в'язниці до ранку, бо був уже вечір.⁴ Багато з тих, що чули слово, повірили; число таких людей сягало п'яти тисяч.⁵ Другого дня зібралися їхні можновладці, старшини й книжники в Єрусалимі;⁶ і Анна-архиєрей, і Каяфа, й Іван, і Олександер, і всі інші, що були з архиєрейського роду;⁷ поставивши їх посередині, допитувалися: Якою силою чи яким ім'ям ви це зробили?⁸ Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав до них: Можновладці люду й старшини [ізраїльські]!⁹ Якщо нас нині допитують про добрий вчинок щодо недужої людини, як вона одужала,¹⁰ то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розп'яли. Його Бог воскресив з мертвих; це він вилікував оцього, що стоїть перед вами.¹¹ Він - камінь, знехтуваний вами, будівничими, камінь, що став наріжним.¹² І нема в нікому іншому спасіння, бо під небом нема іншого імені, даного людям, що ним належало б нам спастися.¹³ Бачачи відвагу Петра й Івана, пізнавши, що це люди невчені й прості, - дивувалися; знали ж їх, що були з Ісусом.¹⁴ І бачачи оздоровленого чоловіка, що стояв з ними, не мали нічого закинути.¹⁵ Наказавши їм вийти з синедріону, радилися між собою,¹⁶ кажучи: Що зробити нам з цими людьми? Бо ж через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, що живуть у Єрусалимі, - і не можемо того заперечити.¹⁷ Але щоб більше не поширювалося між народом, заборонімо [під загрозою] їм далі говорити про це ім'я нікому з людей.¹⁸ Покликавши їх, наказали більше не говорити й не навчати в ім'я Ісуса.¹⁹ Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом радше слухати вас, ніж Бога?²⁰ Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули!²¹ Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знайшовши, щоб покарати їх, - через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.²² Бо чоловік, з яким сталося це чудо видужання, мав понад сорок років.²³ Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини.²⁴ Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них!²⁵ Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти?²⁶ Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа.²⁷ Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса - Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом,²⁸ щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося.²⁹ І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово.³⁰ Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, - щоб ставалися вони святим - ім'ям твого Слуги Ісуса.³¹ Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом - і сміливо говорили Боже слово.³² Люди, що увірували, мали одне серце й душу; і ніхто нічого з свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.³³ Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, - і велика ласка була на них усіх.³⁴ Не було між ними жодного, хто мав би нестатки. Ті, що мали поле або дім, продавали їх та приносили ціну проданого³⁵ і клали біля ніг апостолів; кожному давалося те, чого хто потребував.³⁶ Йосип, прозваний апостолами Варнавою, - що в перекладі означає син потіхи, - левит родом з Кіпру,³⁷ мав поле, продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.