¹ Петро та Іван простували разом до храму на молитву о дев‘ятій годині.² І був чоловік кульгавий від лона матері його, котрого носили і садовили щодня біля дверей храму, що звалися Червоними, просити милостині в тих, що входять до храму;³ Він побачив Петра та Івана перед входом до храму і попросив у них милостині.⁴ Петро з Іваном придивилися до нього, а Петро сказав: Поглянь на нас.⁵ І він пильно дивився на них, бо сподівався одержати від них що-небудь.⁶ Але Петро сказав: Срібла і золота немає у мене; а що маю, те даю тобі: В ім‘я Ісуса Христа із Назарету підведися і ходи.⁷ І взяв його за праву руку й підняв; і раптом зміцніли його ступні і коліна.⁸ Він підхопився і став, і почав ходити, і зайшов з ними до храму, і ходив там, і підскакував, і хвалив Бога.⁹ І увесь народ бачив його, що ходить і хвалить Бога.¹⁰ І впізнали його, що це був той, що сидів біля Червоних дверей храму задля милостині, і виповнилися жахом та подивом від того, що сталося з ним.¹¹ І через те, що уздоровлений кульгавий не відходив од Петра та Івана, то увесь народ, вражаючись, позбігався до них у притвір, що звався Соломоновим.¹² Петро завважив те і сказав народові: Мужі ізраїльські! Чому дивуєтеся з цього, або чому дивитеся на нас, неначе ми своєю силою чи благочестям вчинили те, що він ходить?¹³ Бог Авраама, Ісаака та Якова, Бог наших батьків, прославив Сина Свого Ісуса, Котрого ви видали і Котрого ви зреклися перед Пилатом, коли він мав намір звільнити Його.¹⁴ Але ви Святого Праведника зреклися, і просили дарувати вам людиновбивника,¹⁵ А Володаря життя убили; Його Бог воскресив із мертвих, і ми тому свідки.¹⁶ І заради віри в ймення Його, ім‘я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, котра від Нього, дарувала йому уздоровлення це перед усіма вами.¹⁷ А втім, я знаю, браття, що ви, як і старшини ваші, вчинили це несвідомо;¹⁸ А Бог, як провістив устами всіх Своїх пророків постраждати Христові, так і вчинив.¹⁹ Тож покайтеся і наверніться, щоб стерлися гріхи ваші,²⁰ Нехай же прийдуть часи розради від лиця Господнього і нехай пошле Він призначеного вам Ісуса Христа,²¹ Котрого небо має прийняти до часу звершення всього, що казав Бог устами всіх святих Своїх пророків одвіку.²² Мойсей сказав батькам: Господь Бог ваш висуне вам із братів ваших Пророка, як мене; підкоряйтеся Йому у всьому, що Він буде казати вам;²³ І станеться, що всіляка душа, котра не послухає Пророка того, винищиться з народу.²⁴ І всі пророки, від Самуїла і після нього, скільки їх було, всі провіщали оці дні.²⁵ Ви сини пророків і заповіту, котрого заповідав Бог батькам вашим, кажучи Авраамові: І в насінні твоєму благословляться всі племена землі.²⁶ Бог воскресив Сина Свого Ісуса, і до вас найперше послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від недобрих учинків ваших.

¹ Коли вони промовляли до народу, до них наблизилися священики і старшини сторожі при храмі і саддукеї;² Невдоволені тим, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння із мертвих;³ І наклали на них руки, і віддали їх під охорону до ранку: бо вже був вечір.⁴ Багато з тих, що слухали, увірували; і число таких людей було близько п‘яти тисяч.⁵ Другого дня зібралися в Єрусалимі провідники їхні й старшина, і книжники,⁶ І Анна першосвященик, і Кайяфа та Іван, і Олександр та інші з роду першосвященичого;⁷ Вони поставили їх посередині і запитували: Якою силою чи яким ім‘ям ви вчинили це?⁸ Тоді Петро виповнився Духом Святим і сказав їм: Провідники народу і старшино ізраїльська!⁹ Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він уздоровився,¹⁰ То нехай стане відомо усім вам і всьому народові ізраїльському, що йменням Ісуса Христа із Назарету, Котрого ви розп‘яли, Котрого Бог воскресив із мертвих, Ним поставлений він перед вами уздоровленим.¹¹ Він якраз і є камінь, знехтуваний вами, що будують, але вчинився головним на розі, і немає ні в кому іншому порятунку.¹² Бо немає іншого Ймення під небом, що дане людям, котрим належало б нам урятуватися.¹³ Побачивши сміливість Петра та Івана і запримітивши, що вони люди некнижні і прості, вони дивувалися; а тим часом упізнавали їх, що вони були з Ісусом;¹⁴ Але бачили уздоровленого чоловіка, що стояв перед ними, і нічого не могли сказати всупереч.¹⁵ І наказали їм вийти геть із синедріону, а самі радилися поміж собою,¹⁶ Кажучи: Що нам учинити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалиму відомо, що ними вчинено явне диво, і ми не можемо відкинути цього;¹⁷ Але, щоб уже не поширювалося це в народі, з погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це Ймення нікому з людей.¹⁸ І, прикликавши їх, наказали їм зовсім не говорити і не навчати про ймення Ісуса.¹⁹ Але Петро та Іван сказали їм у відповідь: Поміркуйте, чи справедливо перед Богом – слухати вас більше, аніж Бога?²⁰ Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули.²¹ Але вони, погрожуючи, відпустили їх, бо не знайшли можливости покарати їх, з причини народу, тому що всі прославляли Бога за скоєне;²² Бо років сорок було тому чоловікові, в котрому звершилося це диво уздоровлення.²³ Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали, що говорили їм першосвященики і старшини;²⁴ А вони вислухали і однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико Боже, що утворив небо і землю і море, і все, що в них!²⁵ Ти устами батька нашого Давида, служника Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушилися погани, і народи задумали марне?²⁶ Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа і на Христа Його.²⁷ Бо справді зібралися в місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з поганами і народом ізраїльським,²⁸ Щоб учинити те, що визначила рука Твоя і порада Твоя.²⁹ І нині, Господе, поглянь на погрози їхні і дай служникам Твоїм з усією сміливістю говорити слово Твоє,³⁰ Тоді, як Ти простягаєш руку Твою на уздоровлення і на вчинення ознак і чудес йменням Святого Сина Твого Ісуса.³¹ І, за молитвою їхньою, захиталося місце, де вони були зібрані, і виповнилися всі Духом Святим і звіщали Слово Боже сміливо.³² І в багатьох тих, що увірували, було одне серце і одна душа; і ніхто нічого з маєтку свого не називав своїм, але все в них було спільне.³³ І Апостоли з великою силою засвідчували воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.³⁴ Не було поміж ними жодного нужденного; бо всі, котрі володіли землями чи домами, продавали їх і приносили ціну проданого.³⁵ І клали до ніг Апостолів; і кожному давалося те, на що хтось мав потребу.³⁶ Так Йосія, названий від Апостолів Варнавою, що означає: Син утіхи, – левит, родом кіпрянин,³⁷ У котрого була своя земля, продав її, приніс гроші і поклав до ніг Апостолів.